Амбросій Параска Юхимівна

Пара́ска Юхи́мівна Амбро́сій (нар. 22 жовтня 1910, Задубрівка — пом. 1 жовтня 1997, Чернівці) — українська народна поетеса; член Спілки письменників України з 1950 року.

Амбросій Параска Юхимівна
Народилася	22 жовтня 1910(1910-10-22)[1]  Задубрівка, Заставнівський повіт, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина
Померла	1 жовтня 1997(1997-10-01) (86 років)  Чернівці, Чернівецька область, Україна
Країна	Цислейтанія  Румунське королівство  СРСР  Україна
Діяльність	поетеса, письменниця
Членство	Спілка радянських письменників України
Партія	ВКП(б)[1]

Біографічні відомості

Народилася 22 жовтня 1910 року в селі Задубрівці (нині Заставнівський район, Чернівецької області, Україна) в бідній селянській сім'ї. Змалку залишилася сиротою. У п'ятирічному віці захворіла на дитячий параліч, залишилася інвалідом. Не могла ходити до школи, вчилася грамоти від рідних. З 1922 року почала вишивати, заробляючи на життя як надомниця.

У 1937 році брала участь у діяльності підпільної комсомольської організації. Тоді розпочала писати вірші. Перший вірш «Проти фашизму» був надрукований у робітничій газеті. Після приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР її вірші почала розміщувати обласна газета «Радянська Буковина».

Під час німецько-радянської війни, у період окупації буковини румуно-німецькими військами, за звинуваченням у підпільній роботі її ув'язнили до тюрьми у Чернівцях, а потім до Садгірського концтабору.

З 1945 року працювала бригадиром у вишивальних артілях імені Юрія Федьковича та «Червоний килим». Була обрана депутатом: у 1947 році (на кілька каденцій) Садгірської районної ради; у 1963 році — Кіцманської районної ради. З 1949 року працювала завідувачем бібліотеки в селі Задубрівцях. Член ВКП(б) з 1950 року. Була персональною пенсіонеркою. Померла в Чернівцях 1 жовтня 1997 року.

Творчість

Під впливом фольклору, поезії Тараса Шевченка, Юрія Федьковича, Івана Франка складала власні вірші, коломийки, колядки . Широко розгорнула поетичну діяльність у післявоєнний період. Для її творів характерне широке використання народно-поетичних засобів. Авторка збірок поезій:

• «Буковинські співанки» (Київ, 1950, 1951);
• «На сонячній дорозі» (Київ, 1957);
• «Квітує моя Буковина» (Станіслав, 1960);
• «Степові квіти» (Київ, 1960);
• «Квіти з полонини» (Київ, 1965);
• «Наша пісня — доля наша» (Ужгород, 1967);
• «Самоцвіти» (Ужгород, 1970);
• «Проліски» (1976);
• «Сонячні вершини» (Ужгород, 1980);
• «Косарик» (Київ, 1986).

Багато її віршів перекладено мовами народів СРСР, зокрема білоруською, башкирською, удмуртською, чеською. Вони друкувалися також у канадських газетах «Українське життя» і «Українське слово». На її слова писали музику Богдан Крижанівський, Степан Сабадаш, Г. Шевчук.

Вшанування

27 жовтня 2006 року Чернівецька міська рада ухвалила, що одна з нових вулиць міста (в масиві, відведеному під індивідувальну житлову забудову) буде вулицею імені Параски Амбросій.

У мистецтві

Погруддя поетеси виконав скульптор Микола Ісопенко^[2].