Антимоніт

Антимоні́т, стибніт — мінерал, трисульфід стибію ланцюжкової будови. Головна руда стибію.

Антимоніт
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	Sbn[2]
Хімічна формула	Sb₂S₃[3]
Nickel-Strunz 10	2.DB.05[4]
Dana 8	2.11.2.1
Ідентифікація
Колір	свинцевосірий
Сингонія	ромбічна сингонія
Твердість	8
Блиск	металічний
Густина	4,5—4,6
Інші характеристики
Названо на честь	стибій (латина)[5]
Антимоніт у Вікісховищі

Синоніми: антимоніт, блиск стибієвий, блиск стибієвий сірий, стибніт.

Етимологія та історія

Від лат. назви хім. елементу стибію. (Bödan, 1832; J.D.Dana, 1854).

Опис

Хімічна формула: Sb₂S₃. Sb — 71,5 %.

Домішки — As, Hg, Ag, Au, Pb, Bi, Fe, Cu.

Сингонія ромбічна. Кристали стовпчасті, голчасті. Густина 4,51-4,66. Твердість 2. Колір і риса свинцево-сірі. Блиск металічний.

Спайність по (010). При вивітрюванні утворюється стибієва вохра.

Структура

Важливий мінерал гідротермальних антимоніт-кварцових жил на стибій-ртутних родовищах. Знаходиться разом з кіновар’ю, реальгаром, аурипігментом, шеєлітом, кварцом, флюоритом, баритом та ін.

Поширення

Зустрічається разом з кіновар'ю, флюоритом, кварцом, кальцитом, каолінітом, ґаленітом, сфалеритом, баритом, реальгаром, аурипігментом. Мінерал низькотемпературних гідротермальних жил і відкладів гарячих джерел. Часто зустрічається з самородним золотом.

Головні знахідки: Санкт-Андреасберґ та Вольфсберґ (Гарц), шахта Каспарі (Північна Рейн-Вестфалія), Фрайберґ (Саксонія), ФРН; Кремніц і Магурка (Словаччина), Лілєшов (Чехія), Бая-Спріє (Румунія), Віолє і Неронд (Франція), Джебель-Хамімат (Алжир), Іврінді (Туреччина), Саравак (о. Калімантан, Малайзія), Сігуаньшань (Китай).

В Україні є на Донбасі та на Закарпатті.

Див. також

• Список мінералів
• Стибій (мінерал)