Антоніо Таяні

Анто́ніо Таяні (італ. Antonio Tajani, нар. 4 серпня 1953, Рим) — італійський політичний діяч, голова Європарламенту, єврокомісар з питань промисловості та підприємництва, також один з п'ятьох заступників Голови Європейської Комісії Баррозу. Міністр закордонних справ Італії з 22 жовтня 2022 року в уряді Джорджі Мелоні^[1][2].

Антоніо Таяні
італ. Antonio Tajani
Антоніо Таяні Таяні на саміті Європейської народної партії в 2006 р.
Міністр закордонних справ Італії
Нині на посаді
На посаді з	22 жовтня 2022
Президент	Серджіо Матарелла
Прем'єр-міністр	Джорджа Мелоні
Попередник	Луїджі Ді Майо
Голова Європейського парламенту
17 січня 2017 — 3 липня 2019
Попередник	Мартін Шульц
Наступник	Давид Сассолі
Єврокомісар з питань промисловості та підприємництва
9 лютого 2010 — 1 липня 2014
Попередник	Гюнтер Ферхойген
Наступник	Фердінандо Феросі
Єврокомісар з питань транспорту
9 травня 2008 — 9 лютого 2010
Попередник	Жак Барро
Наступник	Сіім Каллас
Депутат Європарламенту від Італії
19 липня 1994 — 9 травня 2008
Президент	Жозе Баррозу
Народився	4 серпня 1953(1953-08-04) (72 роки) Рим, Італія
Відомий як	політик, правник, журналіст
Громадянство	Італія
Національність	італієць
Alma mater	Римський університет ла Сапієнца
Політична партія	Вперед, Італіє
У шлюбі з	є
Діти	двоє
Професія	правник
Релігія	християнство
Нагороди
Підпис
antoniotajani.it
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Закінчив юридичний факультет Університету «Ла Сапіенца» в Римі, працював на радіо. У 1994 був обраний депутатом Європарламенту; був очільником партії «Вперед, Італіє» в ЄП, а також учасником багатьох комісій та делегацій. У травні 2008 замінив Франко Фраттіні на місці представника Італії в Єврокомісії. За його призначення на посаду комісара з питань транспорту проголосували 507 депутатів Європарламенту; проти — 53.

9 лютого 2010 в оновленому складі Єврокомісії отримав портфель комісара з питань промисловості та підприємництва, а також залишився на посаді віце-очільника ЄК.

17 січня 2017 Антоніо Таяні обраний президентом Європейського парламенту^[3][4]. 22 жовтня 2022 року став міністром закордонних справ Італії в уряді Джорджі Мелоні.

Кар'єра

• Захист із права в Римському університеті «Ла Сапієнца».
• 1982: професійний журналіст, редактор відділу парламентських справ тижневика Il settimanale.
• 1982: диктор програми новин Radio 1 телерадіокомпанії RAI.
• 1983: керівник римської редакції газети Il Giornale, що належить родині Сільвіо Берлусконі.
• Спеціальний посланець до Лівану, Радянського Союзу і Сомалі.
• 1994: речник прем'єр-міністра Італії Сільвіо Берлусконі.
• 2001: депутат Римської міської ради.
• З 2002: заступник голови Європейської народної партії.

Нагороди

• Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (Україна, 4 вересня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі^[5].