Апостольська делегація

Апостольська делегація — папське представництво у місцевій Церкві, де Святий Престол не підтримує дипломатичні відносини з державою.^[1]

Відмінності

Апостольська делегація відрізняється від апостольської нунціатури, папського представництва дипломатичного характеру перед державою та урядом.

Через це апостольський делегат не підтримує офіційні стосунки від імені Святого Престолу з політичною чи державною владою, а лише піклується про стосунки з помісними Церквами та їхніми єпископами, що також є завданням апостольських нунціїв.

Термін «понтифікальний представник» байдуже застосовується до делегатів і апостольських нунціїв і позначає священнослужителя, зазвичай удостоєного єпископської гідності, який отримує від Папи завдання стабільно представляти його в різних країнах або регіонах світу.^[2]

Інший термін, який байдуже застосовується до нунціїв і апостольських делегатів, — «папський легат», наприклад, у Кодексі канонічного права.^[3]

Коли держава встановлює дипломатичні відносини зі Святим Престолом, часто буває, що першим нунцієм є священнослужитель, який уже присутній у ролі апостольського делегата. Таким чином Піо Лагі, апостольський делегат у Сполучених Штатах з 1980 року, став 26 березня 1984 року в тій самій країні апостольським нунцієм, титул, який на той час отримували нунції, акредитовані в штатах, які ставилися до них так само, як і до всіх інших послів, не приписуючи їм дуаєнства de jure дипломатичного корпусу, як це відбувається в більшості держав Західної та Центральної Європи.

Привілеї

З точки зору держави, яка приймає папського представника, права та привілеї, закріплені у Віденській конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. та подібних документах, належать апостольському нунцію, але не апостольському делегату. Однак з церковної точки зору існує абсолютний паритет між апостольським делегатом і нунцієм.

Таким чином, на ввірених йому територіях апостольський делегат також має перевагу над архієпископами (включаючи митрополитів) і єпископами, але не над кардиналами і патріархами Східних Католицьких Церков^[4], і місце перебування апостольської делегації звільняється від повноважень місцевого ординарія, якщо це не стосується вінчання.^[5] Також на ввірених йому територіях пояс, пілеолус, бірет апостольського делегата можуть бути з муарового шовку.^[6]

Список чинних апостольських делегацій

На даний момент налічується 11 апостольських делегацій:

• Африка :
  • Коморські Острови: апостольський делегат також є апостольським нунцієм на Мадагаскарі
  • Сомалі: апостольський делегат також є апостольським нунцієм в Ефіопії та Джибуті
• Америка:
  • Антильські острови:^[7] апостольський делегат також є апостольським нунцієм у 12 штатах одного регіону
  • Пуерто-Рико:^[8] апостольський делегат також є апостольським нунцієм в Домініканській Республіці
• Азія:
  • Бруней: апостольський делегат також є апостольським нунцієм у Малайзії та Східному Тиморі
  • Єрусалим і Палестина: апостольський делегат також є апостольським нунцієм в Ізраїлі та на Кіпрі
  • Лаос: апостольський делегат також є апостольським нунцієм у Таїланді, Бірмі та Камбоджі
  • Аравійський півострів:^[9] апостольський делегат також є апостольським нунцієм в Кувейті, Бахрейні, Об'єднаних Арабських Еміратах та Ємені
  • В'єтнам: апостольська делегація звітує перед папським представником-нерезидентом, який також є апостольським нунцієм у Сінгапурі
• Європа:
  • Косово: апостольський делегат також є апостольським нунцієм у Словенії
• Океанія:
  • Тихий океан:^[10] апостольський делегат також є апостольським нунцієм у Новій Зеландії та в 10 інших штатах того ж регіону