Арлезіанка (опера)

L'arlesiana (L'arlesiana, італ. вимова: [larleˈzjaːna]) — опера на три дії італійського композитора Франческо Чілеа на італійське лібрето, написане Леопольдо Маренком. Спочатку твір був написаний у чотирьох діях і вперше поставлений 27 листопада 1897 року в Театро Ліріко в Мілані. У 1898 році опера була перероблена на три дії, а у 1937 році до неї було додано прелюдію^[2].

Арлезіанка
L'arlesiana
Композитор	Франческо Чілеа
Автор лібрето	Леопольдо Маренкоd[1]
Мова лібрето	італійська
Джерело сюжету	Арлезіанка
Жанр	опера
Кількість дій	3 дія[1]
Перша постановка	27 листопада 1897
Місце першої постановки	Мілан, Італія
Інформація у Вікіданих
Арлезіанка у Вікісховищі

Сюжет опери базується на п'єсі Арлезіанка (1872) Альфонса Доде, яка, своєю чергою, була натхненна однойменною новелою зі збірки Листи з мого млина (Lettres de mon moulin). Найбільш відомою музичною адаптацією цієї історії є сценічна музика Жоржа Бізе.

Серед найвідоміших арій з цієї опери: «Lamento di Federico: È la solita storia del pastore]]» — для тенора; «Come due tizzi accesi» — для баритона; «Esser madre è un inferno» — для мецо-сопрано^[2]. У 2011 році до сучасної редакції партитури було додано арію «Una mattina» з оригінальної 4-дієвої версії опери.

Ролі

Дійові особи, типи голосу, прем’єрний склад

Роль	Тип голосу	Прем’єрний склад, 27 листопада 1897 року Диригент: Джованні Цуккані[3]
Федеріко, безтямно закоханий у жінку з Арля (згадується як l'Arlesiana)	тенор	Енріко Карузо (Enrico Caruso)
Віветта, закохана у Федеріко	сопрано	Матільда Річчі-Де Пац (Matilde Ricci-De Paz)
Роза Мамаї, мати Федеріко	мецо-сопрано	Мінні Трейсі (Minnie Tracey)
L'Innocente, молодший брат Федеріко	мецо-сопрано	Клотільда Орландо (Clotilde Orlando)
Марко, дядько Федеріко	бас	Джузеппе Фріджо́тті (Giuseppe Frigiotti)
Бальдазаре, старий пастух	баритон	Леліо Казіні (Lelio Casini)
Метіфіо, погонич худоби	баритон	Маріо Арістіді (Mario Aristidi)