Археологія Вірменії

Археологія Вірменія - вивчення доісторичного суспільства за культурними залишками стародавнього населення сучасної Вірменії, від найдавнішого відомого перебування людини на Вірменському нагір’ї за нижнього палеоліту більше 1 мільйона років тому до залізної доби та виникнення історично відомої держави Урарту в 9 століття до Р.Х., кінець якої в VI сторіччі до Р.Х. означає початок Стародавньої Вірменії.

Давньокам'яна доба

Вірменське нагір’я було заселене людськими групами від нижнього палеоліту до сучасних днів. Перші людські сліди підтверджуються наявністю ашельських знарядь, що, як правило, близьких до виходів обсидіану датуванням понад 1 мільйона років тому.^[1] Також були виявлені поселення середнього та підньої давньокам'яної доби, такі як печера Ховк 1 та тріалетійська середньокам'яна культура.^[2]

Найновіші та найважливіші розкопки - на місцевості кам'яної доби Нор-Гегі 1 у долині річки Раздан.^[3] Тисячі 325000-річних артефактів можуть свідчити, що цей етап технологічних інновацій людини відбувався з перервами по всьому Стародавньому Світі, а не поширювався з Африки, як вважалося раніше.^[4]

Новокам'яна доба

Сайти Акнашен і Араташен в Араратській долині, як вважають, належать до новокам'яної доби^[5] Археологічні розкопки Местамор, розташовані на південний захід від вірменського села Таронік в Армавірському марзі, також свідчення про заселення за новокам'яної доби. 

Шулавері-шомуська культура в центральному Закавказзі є однією з найдавніших відомих доісторичних культур у цьому районі, що датується вуглецем приблизно 6000 - 4000 роками до Р.Х.. Шулавері-шомуська культура в цьому районі стала наступником Кура-аракської культури бронзової доби, датованої приблизно 3400 - 2000 роками до Р.Х..

Бронзова доба

Могильник бронзової доби Зорац-Карер (також відомий як Карахундж).

Територія вірменської мови, як видається, приблизно збігалася з хуррійською та близькоспорідненою урартською (з темним затіненням). Маловідома і, мабуть, споріднена неіндоєвропейська мова етіо розташована на півночі. Багато з цих мов займали частково попередню територію куро-аракської культури (легке затінення). Найближчими індоєвропейськомовними сусідами вірмен були гутії та хітії (включно з лувіями та палаями), жоден з яких не розмовляв мовами, тісно пов'язаними з вірменською. Ассирійська мова була неіндоєвропейською мовою. Поховання з колісницями виявлені в Тріалеті та Лчашені.^[6]

Культурою раннього бронзової доби Вірменії була куро-аракська культура, що датується 4000-2200 роками до Р.Х.. Найдавніші залишки цієї культуру виявлені на Араратській рівнині звідки вона поширилася до 3000 року до Р.Х. на Грузію (але так і не дійшла до Колхіди), просувалася на захід та на південний схід, в край нижнього сточища Урмії та озера Ван.

У 2200-1600 роках до Р.Х. тріалетійськ-ванадзорська культура квітла у Вірменії, на півдні Грузії та північному сході Туреччини.^[7][8] Існує припущення, що вона належала індоєвропейцям.^[9][10][11] Тоді інші, імовірно споріднені культури були поширені по всьому Вірменському нагір’ю, а саме в краї гори Арагац та Севанського озера.^[12][13][14]

Вчені початку 20 сторіччя припустили, що назва "Вірменія", ймовірно, була вперше зафіксована на написі, де згадується Армані (або Арманум) разом з містом Ібла, що відносилися до країни завойованої Нарам-Сіном (2300 рік до Р.Х.), і що тепер ототожнюються з акадською колонією в сучасній турецькій провінції Діярбакир; проте точні місця розташування і Армані, і Ібла нез'ясовані. Деякі сучасні дослідники розмістили Армані (Армі) у загальній зоні сучасного Самсата^[15] і припустили, що воно було населене, принаймні частково, носіями давньоіндоєвропейської мови.^[16] Сьогодні сучасні ассирійці (які традиційно розмовляють новоарамейською, а відтак не акадською мовою) називають вірмен стародавним ім'ям Армані.^[17] Єгипетський фараон Тутмос III у 33-му році свого правління (1446 рік до Р.Х.) згадував народ "Ерменен", коли стверджував, що в їх країні "небо спирається на його чотири стовпи". Вірменія, можливо, пов'язана з Маннаєю, що тотожня згаданому в Біблії краю Мінні. Проте визначено з упевненістю найрання згадка назви "Вірменія" походить з Бехістунського напису (близько 500 року до Р.Х.).

Найранньою формою слова "Хаястан", ендоніма Вірменії, може бути князівство на Вірменському нагір'ї Хаяса-Аззі, яке засвідчене в хетських літописах за 1500-1200 роки до Р.Х..

У 1200-800 роках до Р.Х. більша частина Вірменії була об'єднана у конфедерацію племен, яку ассирійські джерела називали Наїрі, що з асирійської мови значить "Країна річок".^[18]

За пізньої бронзової доби й раннього залізної доби (1300-600 рр. до РХ.) археологічною культурою племен Закавказзя була центральнозакавказька культура, у якій простежуються джерела культури сучасних народів Південного Кавказу.

Залізна доба

Головною метою раннього вторгнення Ассирії у Вірменію було отримання металів. Залізна доба усюди слідувалп за бронзовою. Її вплив помітний у Вірменії, а перехідний період добре визначено. В гробницях металеві знахідки відносяться до давнішої доби бронзи. На більшості досліджених кладовищ були виявлені як бронзові, так і залізні вироби, що свідчить про поступове просування до залізної доби.

Дивитися також

• Вірменська гіпотеза
• Хаяса-Аззі
• Хайк
• Карахундж (Зорац-Карер)
• Гора Арарат
• Наїрі
• Археологія Азії
• Археологія Анатолії
• Археологія Грузії
• Археологія Азербайджану