Астаповський Володимир Олександрович

Володимир Олександрович Астаповський (рос. Владимир Александрович Астаповский; нар. 16 липня 1946, Брянськ, РРФСР — пом. 12 квітня 2012, Москва, Росія) — радянський футболіст, воротар, вихованець футбольний школи «Динамо» (Брянськ). Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1976). Заслужений майстер спорту Росії (2003).

Володимир Астаповський
Особисті дані
Повне ім'я	Володимир Олександрович Астаповський
Народження	16 липня 1946(1946-07-16)
	Брянськ, РРФСР
Смерть	12 квітня 2012(2012-04-12) (65 років)
	Москва, Росія
Поховання	Хованський цвинтар
Зріст	185 см
Вага	80 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	воротар
Юнацькі клуби
1963—1964	«Динамо» (Бр) «Нефтчі» (Б)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1966—1968 СКЧФ 37 (-?) 1969—1980 ЦСКА (М) 226 (-262) 1981—1982 СКА (Х) 19 (-?)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1975 1975—1977	СРСР (ол)  СРСР	1 (0) 11 (-12)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис

Закінчив Військовий інститут фізичної культури.

Розпочинав грати у футбольній школі «Динамо» (Брянськ) у тренера Йосипа Мочаніса. В середині 60-х поїхав до Баку, де навчався в морехідному училищі та виступав за команду вищевказаного училища.

Водночас Астаповський навчався і в футбольній школі бакинського «Нафтовика» у заслуженого тренера СРСР Артема Григоровича Фальяна. У 1964 році вже викликався в юнацьку збірну Азербайджану, виступав у складі «Нафтовика» у всесоюзних юнацьких змаганнях^[1].

У 1965 році призваний на флот, рік провів на морі — служив на торпедному катері. На флоті встигав займатися спортивними іграми, згодом переведений на берег. Його помітив головний тренер армійської команди СКЧФ (Севастополь), яка виступала в класі «Б», Володимир Никаноров і запросив до клубу. Незважаючи на те, що Никаноров незабаром покинув команду, Астаповський залишився, дебютувавши у 1968 році в основному складі.

У ЦСКА прийшов на початку сезону 1969. Розпочинав третім воротарем. У сезоні 1969 роки не провів жодного матчу за ЦСКА, навіть за дубль, оскільки у армійців було два досвідчених воротарі — Юрій Пшеничников та Леонід Шмуц.

За армійців дебютував 8 березня 1970 року в матчі проти донецького «Шахтаря». Основним воротарем клубу став у сезоні 1972 року^[2].

Навесні 1975 року провів, на його думку, один з найпам'ятніших матчів у кар'єрі — проти київського «Динамо» (яке через 2 тижні виграло Кубок кубків). Незважаючи на те, що ЦСКА програв з рахунком 0:3, найкращим гравцем матчу визнали Володимира Астаповського. Після цієї гри отримав виклик до олімпійської збірної СРСР, а з кінця 1975 року став основним воротарем національної збірної.

У складі олімпійської команди завоював бронзу Олімпіади 1976, а за підсумками року визнаний найкращим футболістом країни.

Останню гру за збірну провів 30 квітня 1977 проти збірної Угорщини, в якій радянські футболісти поступилися з рахунком 1:2.

У 1980 році, після приходу в ЦСКА Олег Базилевича, покинув команду.

У 1981-1982 роках грав за СКА (Хабаровськ). Однак команді особливо нічим не допоміг^[3] і незабаром завершив кар'єру.

Потім деякий час залишався поза футболом — служив у Збройних Силах, на Камчатці в званні капітана. Ремонтував техніку й грав за команду місцевого таксопарку. Потім перевівся в підмосковну Кубинку^[4].

З кінця 1980-х років на тренерській роботі. Півроку працював тренером в Мозамбіку з армійським клубом з міста Нампула. Повернувшись до Москви, пішов з армії, працював водієм, охоронцем.

Працював у ДЮСШ ЦСКА та ДЮСШ «Спартак» Москва (з 2004 року)^[5]. Три роки тренував воротарів у жіночій команді підмосковного Красноармійська. Одночасно продовжував грати в ветеранських турнірах^[6].

Останні роки багато хворів. Помер в Москві 12 квітня 2012 року. Похований на Хованському кладовищі^[7].

Стиль гри

Як воротар відрізнявся чудовою реакцією, був дуже сильний в грі на лінії воріт, в умінні відбивати удари з близької відстані і пенальті^[8].

Досягнення

• Чемпіонат СРСР
  • Чемпіон (1): 1970 (золотої медалі не отримував через невелику кількість зіграних матчів у сезоні)

• Олімпіада
  • Бронзовий призер (1): 1976

• У списку 33 найкращих футболістів сезону в СРСР (2): № 1 (1976); № 2 (1975).

• Воротар року (1976)
• Найкращий футболіст СРСР 1976 року

Особисте життя

Дружина Галина. Доньки Тетяна й Вікторія (працюють в туристичному бізнесі).