Афанасій (Пархомович)

Архієпископ Афанасій (в миру Василь Пархомович; 1 січня 1828, село Хомутець Миргородського повіту Полтавської губернії — 5 вересня 1910) — єпископ Православної Російської Церкви; з 12 листопада 1894 року архієпископ Донський та Новочеркаський.

Афанасій
Релігія:	православ'я
Дата народження:	1 січня 1828(1828-01-01) або 1827[1]
Місце народження:	Полтавська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія або Хомутець, Миргородський повіт, Полтавська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія[2]
Дата смерті:	5 вересня 1910(1910-09-05)
Місце смерті:	Російська імперія
Країна:	Російська імперія
Афанасій у Вікісховищі

Життєпис

Народився у сім'ї священника Полтавської єпархії; закінчив Полтавську духовну семінарію (у Переяславі); 1853 року — Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я та був призначений інспектором Кишинівського духовного училища; 1856 року — доглядачем останнього.

29 серпня 1858 року висвячений на пресвітера. З 1860 — законовчитель Кишинівської чоловічої гімназії; священник Андріївської церкви при Кишинівській чоловічій та жіночій гімназіях.

19 лютого 1871 року висвячений у сан протоієрея.

З 30 грудня 1875 — виконуючий обов'язки ректора Кишинівської семінарії; з 8 лютого 1885 — ректор. У 1880 році овдовів, залишившись із 5 дітьми.

9 березня 1885 року єпископом Аккерманським, вікарієм Кишинівської єпархії, Августином (Гуляницьким) пострижений у чернецтво з ім'ям Афанасій, на честь Афанасія I, Патріарха Константинопольського; 17 березня висвячений у сан архімандрита.

20 квітня 1885 року призначений єпископом Новгород-Сіверським, вікарієм Чернігівської єпархії, та настоятелем Єлецького Чернігівського монастиря; 9 червня в Олександро-Невській лаврі відбулася його єпископська хіротонія, яку очолив митрополит Санкт-Петербурзький Ісидор (Микільський).

4 березня 1889 призначений єпископом Сарапульським, вікарієм Вятської єпархії, з місцем перебування в Сарапулі^[3].

8 листопада 1891 року призначений єпископом Єкатеринбурзьким та Ірбітським.

12 листопада 1894 року переміщений на Донську та Новочеркаську кафедру зі зведенням у сан архієпископа. Відкрив у Новочеркаську відділення Імператорського Православного Палестинського товариства, у якому відділенні головував.

16 вересня 1908 року звільнений на спокій із перебуванням у Гербовецькому Успенському монастирі Кишинівської єпархії (Бессарабія), де помер 5 вересня 1910 року.