Базарна площа (Миколаїв)

База́рна пло́ща — одна з найстаріших площ міста Миколаїв, що існувала протягом 1830—1980-х років.

Базарна площа Миколаїв
Базарна площа на листівці початку XIX століття Базарна площа на листівці початку XIX століття
Місцевість	Історична частина
Район	Центральний
Колишні назви
Привозна
Транспорт
Покриття	бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми	Олександо-Невська каплиця
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа

Площа слугувала головним центром торгівлі всього міста і в роки свого розквіту займала площу близько шести кварталів, обмежуючись вулицями Херсонською (нині — Центральний проспект), Привозною (Панаса Саксаганського), Соборною і Глазенапівською (Захисників Миколаєва).

Назва

Базарна площа — єдина площа Миколаєва, чия назва була зазначена на плані міста 1832 року. Однак спочатку називалася Привозною, іноді скорочено — Привоз. Назва дана за торговельним призначенням площі: тут розташовувався головний міський ринок, де торгували «з привозу», тобто з возів^[1]. У наступні роки площа, що займала велику територію, називалася Базарною від татарського слова, що укорінилося на півдні — базар, тобто ринок.

Після замаху на Олександра II на перехресті Херсонської і Соборної вулиць було збудовано каплицю в ім'я імператора, а площу перейменували на Олександрівську, проте ненадовго — незабаром назва була скасована^[2].

Історія

Вид на Базарну площу з Херсонської вулиці (нині — Центральний проспект) бік сучасного Аркасівського кільця

Зліва на передньому плані Олександро-Невська каплиця

Зліва видно Симеоно-Агрипінську церкву, правіше від неї — Олександро-Невську церкву. В правій частині проглядаються вежі костела Святого Йосипа

Сама площа існує приблизно з 1803 року. Свою першу назву в документах отримала ще у 1822 році, а остаточно була закріплена на плані міста 1832 року^[1].

Базарна площа — одна з найстаріших у місті, проте спочатку знаходилася в іншому місці. У перші роки після заснування верфі базарної площі ще не існувало, а торгівля відбувалася в кам'яних крамницях на Магістратській, сучасній Соборній площі, у великих Грецьких рядах на Адміральській вулиці, а потім і в Гостинних рядах, зведених на Соборній вулиці. Тільки за часів правління О. С. Грейга як військового губернатора, який сприяв розвитку торгівлі, у місті було відведено окреме місце під міський ринок. Усвідомлюючи, що з розвитком міста розвиватиметься і торгівля, Грейг розпорядився відвести під базар велику площу неподалік від центру, що займала кілька міських кварталів. На плані Миколаєва близько 1832 року, підписаному інженер-полковником Крештмаром, вже зустрічаються кілька пунктів, що стосуються ринкової торгівлі: «Крамниці для продажу м'яса, старі», «М'ясний ряд», «Привізна площа» і «Міська важня».

Остаточно Базарна площа сформувалася наприкінці XIX століття, коли Миколаїв став розвиватися як торговельне місто і морський порт. У цей час базар займав понад шість міських кварталів, розташованих між вулицями Херсонською (нині — Центральний проспект), Привозною (Панаса Саксаганського), Соборною та Глазенапівською (Захисників Миколаєва). Прямо посередині Херсонської вулиці були зведені великі м'ясні крамниці з льодовиками в підвалах для зберігання м'яса, потім йшли рибні та інші крамниці, тріскодільний ряд тощо. Загалом понад 15 одноповерхових будівель магазинів і крамниць, а між вулицями Привозною і Рибною (нині Ігоря Бедзая) знаходився великий «Привоз» — площа, де торгували з возів^[2][3].

Базар швидко розвивався і згодом для розширення обороту було зайнято під павільйони і для торгівлі з місця навіть ділянку Херсонської вулиці від Чернігівської (вулиця Шнеєрсона) до Соборної. У 1883 році Базарну площу вимостили гранітною бруківкою, на якій звели нові приміщення для торгівлі.

За свою історію Базарна площа і сам базар пережили кілька потрясінь, серед яких кілька пожеж. Особливо велика пожежа сталася в ніч з 3 на 4 квітня 1895 року, коли згоріло 225 крамниць з товаром. Базар став свідком Березневого повстання, коли протягом 22—29 березня 1918 року здійнялося стихійне повстання, спрямоване проти австро-німецьких військ в результаті їх поведінки стосовно портового і продовольчого майна, а також політичної напруженості^[4].

У 1883—1884 роках на перетині Херсонської та Соборної вулиць спорудили каплицю на згадку про вбитого царя Олександра II. У 1915 році ця ділянка базару отримала назву Олександрівської площі, а велика частина, що примикала до Глазенапівської вулиці — Глазенапівської, таким чином Базарну площу фактично розділили на декілька частин. Після Жовтневого перевороту каплиця була закинута, через що там облаштувалися безпритульні і кримінальні елементи. У вересні 1929 року Олександро-Невську каплицю було зруйновано, а майно передано до Різдвяного собору^[5].

Базар проіснував майже до кінця XX століття. У 1957 році було зведено новий Центральний ринок на Центральному проспекті і головний центр торгівлі міста змістився в інший район. Площа забудовувалася житловими будівлями, було споруджено Обласний палац культури, а в 1982 році на місці базару відкрився дитячий парк розваг — дитяче містечко «Казка»^[6].

Однією з головних локацій містечка став амфітеатр з ігровою залою. За словами головного архітектора дитячого містечка, Вадима Попова, амфітеатр виник здебільшого з практичних цілей: треба було щось робити з підвальними приміщеннями колишнього м'ясного павільйону. Їх хотіли знести, але архітекторка Ольга Попова запропонувала розмістити в них ігрові автомати, а навколо — чашу амфітеатру^[7]. Таким чином зник останній атрибут головного базару міста, а разом з ним і вся площа.