Бартоломе Ідальго

Бартоломе́ Хосе́ Іда́льго (ісп. Bartolome José Hidalgo; нар. 24 серпня 1788, Монтевідео — пом. 28 листопада 1822, Морон) — уругвайський і аргентинський поет; основоположник національної поезії Уругваю та Аргентини, один з фундаторів так званої літератури гаучо; учасник боротьби за незалежність Уругваю.

Бартоломе Ідальго
Народився	24 серпня 1788(1788-08-24)[1]  Монтевідео, Уругвай
Помер	28 листопада 1822(1822-11-28)[1] (34 роки)  Морон, Буенос-Айрес, Аргентина
Країна	Уругвай[1]
Діяльність	письменник, поет
Знання мов	іспанська
Мова творів	іспанська
Жанр	література гаучоd і поезія
Бартоломе Ідальго у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ідальго.

Творчість

Творчість поета пройнята патріотичними ідеями, духом визвольної боротьби проти іспанських колонізаторів. Автор:

• збірок: «Патріотичні діалоги» (1821), «Травневі діалоги» (1822);
• п'єс: «Почуття одного патріота» (1816), «Громадянська війна» (1817), «Перемога» (1819), «Ідоменео» (1820) та інше.