Безкровний Кузьма Якимович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Безкровний.

Кузьма Якимович Безкровний (13 жовтня 1877, станиця Охтирська, Темрюцький повіт, Кубанська область, Російська імперія — 6 грудня 1937^[1], Прага, Чехословаччина) — український громадський та політичний діяч, економіст, член Кубанської військової ради, Кубанської крайової ради, Законодавчої ради. Міністр МВС кубанського уряду Павла Курганського

Кузьма Якимович Безкровний
Кузьма Якимович Безкровний
Член Кубанської Ради Кубанської народної республіки
1917 — 1919
Народився	13 жовтня 1877(1877-10-13) станиця Охтирська, Темрюцький повіт, Кубанська область, Російська імперія
Помер	6 грудня 1937(1937-12-06) (60 років) Прага, Чехословацька республіка
Відомий як	економіст, політик, видавець
Політична партія	РУП
Батько	Яким Безкровний
Релігія	православний

Життєпис

Родовід

Був правнуком Олексія Безкровного, наказного отамана Чорноморського козацького війська у 1827-1830 рр., героя здобуття Анапи від османів у 1829-му році, українець.

Діяльність

Делегація Кубанського крайового уряду на прийомі у гетьмана. 1-Павло Скоропадський, 2-В'ячеслав Ткачов, 3-Олександр Палтов, 4-Герасим Вдовенко (ймовірно), 6-Михайло Ханенко, 7-Кузьма Безкровний (ймовірно), 8-Гнат Зеленевський, 9-Іван Полтавець-Остряниця (ймовірно), 10-Євген Лібов, 11-Костянтин Прісовський

Голова кубанської делегації на відкритті пам'ятника Івану Котляревському в Полтаві (1903). Член кубанського відділення Революційної Української партії (РУП) (1900) і підпільної Української ради, один із засновників Українського кредитового товариства в Харкові.

Голова Наглядової ради Центрально-Союзного банку, головний бухгалтер Чорноморсько-Кубанської залізниці.

Від 1917 року – член Кубанської військової ради (згодом Кубанська крайова рада), Законодавчої ради. Вивів Кубань з церковного підпорядкування Ставропольської єпархії, заснував Кубанську єпархію. Один з ініціаторів створення Кубанської Народної Республіки і проголошення її конституції, прийняття резолюції про об'єднання Кубані й України на федеративних засадах (січень – лютий 1918 року). Був членом кубанської делегації до гетьмана Павла Скоропадського (липень 1918 року), яка уклала таємний договір про об'єднання Кубані й Української Держави. Займав у кубанському уряді Павла Курганського посаду міністра внутрішніх справ (1919).

Від 1920 року – на еміграції. В 1923 році – директор українськой школи для інтернованих українців в місті Юзефов (Чехія), пізніше – професор Української господарської академії в Подєбрадах (Чехія), видавець часопису «Кубанський край», автор численних статей, підручників і спогадів, які були видані Українським науковим інститутом у Варшаві.

Джерела

• Білий Д.Д. БЕЗКРОВНИЙ Кузьма Якимович [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 212. — ISBN 966-00-0734-5.

Література

• Білий Д.Д. Малиновий клин: Нариси з історії українського населення Кубані. К., 1994
• Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність. Мюнхен, 1968
• Іванис В. Стежками життя, кн. 1–4. Новий Ульм, 1958 – 1962
• Польовий Р. Кубанська Україна. К., 2002
• Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані, т. 1. Прага, 1925

Посилання

• Роман Коваль. Олексій і Кузьма Безкровні. // Нариси з історії Кубані. [Архівовано 6 квітня 2013 у Wayback Machine.]
• Ренат Польовий. Батько українських самостійників Кубані - Кузьма Безкровний. // Українська Кубань. [Архівовано 19 вересня 2015 у Wayback Machine.]