Бенуа Жако

Бенуа́ Жако́ (фр. Benoît Jacquot, нар. 5 лютого 1947) — французький кінорежисер і сценарист.

Бенуа Жако
Benoît Jacquot
Б. Жако у 2016 році
президент
Дата народження	5 лютого 1947(1947-02-05) (78 років)
Місце народження	Париж, Франція
Громадянство	Франція
Професія	режисер, сценарист
Роки активності	1975 — наш час
Діти	Vladimir Consignyd
IMDb	ID 0415245
Нагороди та премії
приз Луї Деллюка (2012)
Бенуа Жако у Вікісховищі

Життєпис

Бенуа Жако народився 5 лютого 1947 року в Парижу. В 17-річному віці став асистентом режисера Бернара Бордері́ на зйомках одного з фільмів про Анжеліку. На початку 1970-х років він працював на телебаченні, де знімав документальні фільми і екранізації художніх творів (зокрема, Кафки і Бланшо). Також брав участь в створенні експериментальних картин Маргерsт Дюрас «Наталі Гранже» і «Пісня Індії» (1975)^[1].

Першим самостійним повнометражним фільмом став «Вбивця-музикант», знятий у 1976 році за мотивами творів Ф. М. Достоєвського з Анною Каріна в головній ролі^[2].

У 1981 році поставив мелодраму, яка принесла Бенуа Жако справжній успіх, — «Крила голубки» (1981) з Ізабель Юппер та Домінік Санда в головних ролях. Успіхом у глядачів у 1980-ти роки користувалися також театральні роботи Бенуа Жако та поставлені ним телефільми.

У 1997 році Бенуа Жако поставив драму «Сьоме небо», номіновану на «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю. У 1998 році він зняв стрічку «Школа плоті» з Ізабель Юппер (номінація на Золоту пальмову гілку на кінофестивалі в Каннах), у 2002 — драму «Адольф» з Ізабель Аджані. У 2000 році зняв костюмовану драму про маркізу де Сада («Сад») з Данієлем Отеєм в головній ролі, у 2001-м створив кіноверсію опери Джакомо Пуччіні «Тоска»^[3].

У 2003 році був постановником опери Жюля Массне «Вертер» в Королівському театрі Ковент-гарден.

Фільм Бенуа Жако «Тільки не скандал» брав участь в конкурсній програмі 56-го Венеційського кінофестивалю 1999 року. «Прощавай, моя королево», що отримав десять номінацій премії «Сезар» 2013 року, відкривав 62-й Берлінський міжнародний кінофестиваль в лютому 2012 року^[4][5].

У 2014 році Бенуа Жако поставив фільм «3 серця», який номінувався на «Золотого лева» 62-го Венеційського кінофестивалю^[6].

Фільм Бенуа Жако 2018 року «Єва», поставлений за романом Джеймса Гедлі Чейза з Ізабель Юппер у головній ролі, був відібраний для участі в головній конкурсній програмі 68-го Берлінського міжнародного кінофестивалю 2018 року.^[7][8][9]

Особисте життя

Бенуа Жако кілька років перебував у цивільного шлюбі з акторкою Анн Косіньї, з якою має двох синів — Владими́ра Косіньї (нар. 26.06.1988)^[10], який також став актором, та Луї Жако (нар. 1997)^[11].

Вибіркова фільмографія

Режисер

• 1976: Вбивця-музикант / L'assassin musicien
• 1977: Діти з шафи / Les enfants du placard
• 1981: Крила голубки / Les ailes de la colombe
• 1986: Тіла і власність / Corps et biens
• 1988: Звір у джунглях / La bête dans la jungle, телевізійний
• 1990: Розчарована / La désenchantée
• 1994: 3000 сценаріїв проти вірусу / 3000 scénarios contre un virus, телесеріал
• 1995: Великі письменники / Un siècle d'écrivains, телесеріал
• 1995: Самотня дівчина / La fille seule
• 1997: Сьоме небо / Le septième ciel
• 1997: Маріанна / Marianne
• 1998: Школа плоті / L'École de la chair
• 1999: Тільки не скандал / Pas de scandale
• 2000: Сад / Sade
• 2000: Фальшива служниця / La Fausse suivante
• 2001: Тоска / Tosca
• 2002: Адольф / Adolphe
• 2004: Принцеса Марія Бонапарт / Princesse Marie, телевізійний
• 2004: До швидкого! / À tout de suite
• 2006: Бандит Гаспар / Gaspard le bandit, телевізійний
• 2006: Недоторканний / L'intouchable
• 2009: Вілла Амалія / Villa Amalia
• 2010: Вертер / Werther, телевізійний
• 2010: Фальшивомонетники / Les faux-monnayeurs, телевізійний
• 2010: У лісовій хащі / Au fond des bois
• 2012: Прощавай, моя королево / Les adieux à la reine
• 2013: Венеція 70: Перезавантаження майбутнього / Venice 70: Future Reloaded
• 2014: 3 серця / 3 coeurs
• 2015: Щоденник покоївки / Journal d'une femme de chambre
• 2018: Єва / Eva

Нагороди і номінації

Нагороди та номінації[12]
Рік	Нагорода	Категорія	Номінант	Результат
1997	Венеційський кінофестиваль	Золотий лев	Сьоме небо	Номінація
1998	Каннський кінофестиваль	Золота пальмова гілка	Школа плоті	Номінація
1999	Венеційський кінофестиваль	Золотий лев	Тільки не скандал	Номінація
2006	Венеційський кінофестиваль	Золотий лев	Недоторканний	Номінація
2012	Берлінський кінофестиваль	Золотий ведмідь	Прощавай, моя королево	Номінація
	Приз Луї Деллюка	Найкращий фільм		Перемога
2013	Премія «Сезар»	Найкращий фільм		Номінація
	Премія «Сезар»	Найкраща режисерська робота		Номінація
	Премія «Сезар»	Найкращий сценарій (Прощавай, моя королево)		Номінація
2015	Берлінський кінофестиваль	Золотий ведмідь	Щоденник покоївки	Номінація
	Премія «Люм'єр»	Найкращий режисер	3 серця	Номінація
2018	Берлінський кінофестиваль	Золотий ведмідь	Єва	В очікуванні