Беретті Вікентій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Беретті.

Бере́тті Віке́нтій (Вінче́нцо-Саве́ліо-Джузеппе-Анто́ніо) Іва́нович (14 червня 1781(1781-06-14) , Рим  — 18 (30) серпня 1842 , Київ )^[1] — російський архітектор італійського походження, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1809), професор архітектури (1831). Батько архітектора Олександра Беретті.

Вікентій Іванович Беретті
Вінченцо-Савеліо-Джузеппе-Антоніо Беретті (Беретія)
Вікентій Беретті
Народження	14 червня 1781(1781-06-14)  Рим, Папська держава
Смерть	18 (30) серпня 1842 (61 рік)  Київ, Російська імперія
Поховання	Байкове кладовище
Країна (підданство)	Російська імперія
Навчання	Петербурзька академія мистецтв
Діяльність	архітектор, викладач університету
Праця в містах	Санкт-Петербург, Київ, Севастополь
Архітектурний стиль	класицизм
Найважливіші споруди	Червоний корпус КНУ, Астрономічна обсерваторія КНУ, Київський інститут шляхетних дівчат, 1-ша чоловіча гімназія м. Києва, монумент у Севастополі на місці хрещення київського князя Володимира
Містобудівні проєкти	Співавтор генерального плану забудови Києва (1837), Володимирської вулиці, Університетського бульвару
Реставрація пам'яток	Золоті ворота в Києві
Наукові праці	Трактат з історії архітектури
Заклад	Імператорський університет Святого Володимира
Учні	Штром Іван Васильович
Нагороди	Орден Святого Володимира 4 ступеня 4-й ст. Орден Святої Анни 3 ступеня 3-го ст. Орден Святого Станіслава 3 ступеня 3-го ст.
Діти	·Беретті Олександр Вікентійович
Беретті Вікентій Іванович у Вікісховищі

Біографія

Народився в 1781 року в заможній родині. Походив від «уродженців італійської науки»; син професора-механіка^[2].

1804 рік — закінчив із золотою медаллю Петербурзьку академію мистецтв, де навчався в класі зодчого А. Захарова. Невдовзі його призначено міським архітектором Петербурга. Працював у Петербурзі під керівництвом архітектора Тома де Томона на споруджені Біржі.

1809 рік — обрано почесним членом Академії мистецтв (за проєкт кадетського корпусу), згодом присуджено звання академіка.

1825 рік — створення монумента на місці хрещення київського князя Володимира в Херсонесі.

1830 рік — стає одним із членів комітету зі спорудження Ісаакіївського собору

1831 рік — стає професором архітектури.

1833 рік — В. І. Беретті призначено членом комітету будівель та гідравлічних робіт.

1834–1835 роки — бере участь у конкурсі на створення проєкту для Київського університету, в якому брали участь провідні архітектори — О. Брюллов, А. Мельников, К. Тон.

1835 рік — перемога на конкурсі проєкту Київського університету (Червоний корпус), у квітні цього ж року відбуває до Києва разом зі своїм учнем П. Спарро для виконання підготовчих робіт.

11 березня 1837 року — імператором Миколою І звільнений з усіх посад у Санкт-Петербурзі та направлений до Києва «для постійного заняття» в ролі архітектора і члена будівельного комітету.

З 1837 року і до самої смерті працює у Києві, 1840 року викладає в Київському університеті.

Роботи

Київський університет, 1903

Більшість робіт В. І. Беретті виконано у стилі класицизму. За безпосередньої участі архітектора розроблено проєкти таких університетських установ: Астрономічної обсерваторії (1840), Ботанічного саду, при розташуванні якого і побудові в ньому оранжерей спеціально цікавився думкою видатного українського вченого-природознавця Михайла Максимовича^{[джерело?]}. Спланував прилеглі до Головного корпусу університету території та нові міські магістралі — Володимирську вулицю, Університетський бульвар (нині — бульвар Тараса Шевченка). 1839 зведення за проєктом Беретті Інституту шляхетних дівчат (нині — Міжнародний центр культури і мистецтв). Займався також завершенням спорудження католицького костелу (1837—1839)^{[джерело?]}, проєктуванням 1-ї чоловічої гімназії, укріпленням залишків Золотих воріт. Співавтор генерального плану забудови Києва (затверджено 1837).

Нагороди

Беретті був кавалером орденів Святого Володимира 4-го ступеня, Святої Анни 3-го ступеня і Святого Станіслава 3-го ступеня, а також мав знак відзнаки «За XXX років бездоганної служби»^[1].

Родина

Мав вісім дітей^[3]. Старший син, Олександр, також був відомим архітектором.

Ушанування пам'яті

На честь Вікентія Беретті названо вулицю в Києві (житловий масив Вигурівщина-Троєщина)

15 жовтня 2009 р. відбулась церемонія урочистого відкриття на фасаді Червоного корпусу меморіальної дошки видатному архітектору, будівничому Червоного корпусу Київського університету — Вінченцо Беретті (1781—1842) — з написом «від вдячних українського та італійського народів»^[4]

• 
  Могила Вікентія Беретті на Байковому кладовищі