Богдан Пачинський

Богдан Пачинський (нар. 8 лютого 1940 — пом. 19 квітня 2007) — польський астроном і астрофізик. Досліджував еволюцію зір, акреційні диски, гравітаційне мікролінзування і гамма-спалахи.

Богдан Пачинський
пол. Bohdan Paczyński
Народився	8 лютого 1940(1940-02-08)[1][2]  Вільнюс, Литва
Помер	19 квітня 2007(2007-04-19)[3][1][2] (67 років)  Принстон, Мерсер, Нью-Джерсі, США[4]  ·рак головного мозку[d]
Поховання	Лісовий цвинтар в Ляскахd
Країна	Республіка Польща
Діяльність	астроном, астрофізик, викладач університету
Alma mater	Варшавський університет
Галузь	астрофізика
Заклад	Принстонський університет
Науковий ступінь	професор
Членство	Леопольдина Національна академія наук США Польська академія наук[5] МАС[6] Американське астрономічне товариство[6] Польське фізичне товариство
Нагороди	медаль Генрі Дрейпера (1997) лекція Генрі Норріса Рассела (2006) медаль Еддінгтона (1987) медаль Карла Шварцшильда (1981) премія Денні Гайнемана з астрофізики (1992) медаль Кетрін Брюс (2002) премія Бруно Россі (2000) Нагорода Фонду польської науки (1996)
Богдан Пачинський у Вікісховищі

Наукові дослідження та біографія

Пачинський народився у Вільнюсі 8 Лютого 1940. Його батько був адвокатом, а мати була вчителькою польської літератури. Під час німецької окупації (1941—1944) родина залишилася в Литві. У 1945—1947 роках жили в Кракові, потім переїхали до Москви, а в 1949 році — у Варшаву.

У віці 18 років Пачинський опублікував свою першу наукову статтю про подвійні зорі в журналі Acta Astronomica. У 1959 він вступив до Варшавського університету, в 1962 році здобув ступінь магістра, а в 1964 році — доктора філософії. Його науковим керівником був Стефан Пйотровський.

У 1964 році одружився з Ганною Адамською.

З 1962 по 1982 рік працював в Астрономічному підрозділі Польської академії наук (у 1975 році перейменовано на Астрономічний центр Миколая Коперника). В 1974 році склав габілітацію, а в 1979 став професором. Його першим докторантом був Януш Зюлковський, з яким Пачинський, зокрема, досліджував міриди й походження планетарних туманностей^[7]. Восени 1968 року Пачинський працював в інституті JILA в Боулдері, штат Колорадо. Тоді він опублікував цикл статей про еволюцію зір.

У 1971 році Пачиньський опублікував оглядову статтю «Еволюційні процеси в тісних подвійних системах»^[8], яка стала дуже впливовою й цитованою^[9][10].

У 1972 році Пачинський, Юзеф Смак і Роберт О'Делл з Чиказького університету запропонували створити центр Астрономічний центр Миколая Коперника. У 1974 році Пачинський став директором цього Центру й залишався на посаді близько року. Зокрема, він відповідав за придбання комп'ютера PDP-11/45. У віці 36 років став наймолодшим членом Польської академії наук в історії^[11]. У 1974 році він опублікував першу статтю про гравітаційне лінзування. Досліджував гравітаційне лінзування разом з Міхалом Ярошинським і Мареком Абрамовичем^[12]. У той час Пачинський часто їздив до США.

Під час воєнного стану Пачинський перебував у Калтеху і вирішив залишитися в США. Він отримав пропозицію роботи на факультеті астрофізики Прінстонського університету, там він і працював до кінця свого життя. У 1982—1989 роках був професором, а з 1989 року очолював кафедру астрофізики Лаймана Спітцера. На той час Пачинський був вже громадянином Польщі та Америки.

Три значки з дебатів про гамма-спалахи 1995 року. Людей в аудиторії попросили після дебатів проголосувати та прикріпити відповідний тег: гамма-спалахи — космологічні (червоний), галактичні (блакитний), іншу (жовтий).

У середині 1980-х років Пачинський почав працювати над проєктами, які принесли йому найбільші успіхи в житті. Він висунув гіпотезу про космологічне походження гамма-спалахів. У 1986 році він опублікував статтю в ApJL, припускаючи, що спалахи відбуваються на космологічних відстанях, за межами нашої Галактики. У 1995 році, в 75-ту річницю «великої суперечки» між Гебером Кертісом і Харлоу Шеплі про природу спіральних туманностей, Богдан Пачинський і Дональд Лемб обговорювали природу гамма-спалахів та відстані до них у тому самому історичному залі Національного музею Природничої історії у Вашингтоні. Модератором дискусії був британський королівський астроном Мартін Ріс. Лемб відстоював близьке походження спалахів, а Пачинський — далеке. Результатом дебатів була оголошена нічия, але незабаром результати нових спостережень повністю підтвердили точку зору Пачинського^[13].

Звіти в кімнаті Богдана Пачинського в Прінстонському університеті

Разом із Гжегожем Пойманьським він керував проєктом All Sky Automated Survey (ASAS).

У 2005 році Богдан Пачиньський був серед першовідкривачів планети OGLE-2005-BLG-390L b.

Останні чотири роки життя Пачинський хворів на гліому головного мозку (ліва частина мозку). Проте він зберіг чудову здатність засвоювати ідеї та придумувати нові, навіть попри проблеми з обчисленнями. У цей час він опублікував низку статей, у тому числі «Астрономія з малими телескопами»^[14]. Він вважав, що астрономи мають знайти метод раннього попередження про потенційно небезпечні комети та астероїди. Запропонував організувати на Землі мережу малих телескопів. Вважав, що в точці лібрації L₁ слід розмістити телескоп, який дозволить спостерігати за астероїдами, що можуть непомітно підлітати до Землі з боку Сонця.

Опублікував понад 200 рецензованих наукових робіт, які до 2022 року цитувалися понад 30 000 разів^[15]. Його найбільш цитована (понад 3000 разів до 2022 року) публікація датується 2004 роком і називається «Місія спостереження за гамма-спалахами Swift»^[16]. Друга за кількістю цитувань (понад 1300 разів до 2022 року) — праця 1986 року, де він був єдиним автором, під назвою «Гравітаційне мікролінзування галактичним гало»^[17].

Табличка та плакат проєкту OGLE у кімнаті Богдана Пачинського в Прінстонському університеті

Гравітаційне мікролінзування

У 1980-х роках він запропонував метод гравітаційного мікролінзування для пошуку темних об'єктів. У публікації 1986 року він стверджував, що навіть якщо гравітаційне мікролінзування не буде виявлено, дані, зібрані таким чином, будуть використані для відкриття багатьох змінних зір^[17].

Ініціював проєкт OGLE (англ. Optical Gravitational Lensing Experiment) у співпраці між Варшавою, Прінстоном і Карнегі^{[прояснити]} під керівництвом Анджея Удальського.

У лютому 2008 року журнал «Science» опублікував посмертну статтю «Відкриття аналога Юпітера/Сатурна за допомогою гравітаційного мікролінзування», з Пачинським серед авторів. У цій статті повідомляється про відкриття планетної системи, схожої на Сонячну систему, навколо зорі OGLE-2006-BLG-109. П'ята і шоста планети цієї системи, були відкриті методом аналізу гравітаційного мікролінзування^[18].

Наукові стажування

• 1962—1963: асистент астрономії, Лікська обсерваторія, Каліфорнійський університет
• 1964 (два місяці): Спостерігач, Белградська астрономічна обсерваторія, Югославія
• 1965 (два місяці): спостерігач, Observatoire de Haute-Provence, Франція
• 1966 (один місяць): запрошений вчений, Паризька обсерваторія, Франція
• 1968—1969: Запрошений науковий співробітник, JILA, Університет Колорадо, Боулдер
• 1970 (два місяці): запрошений вчений, Інститут теоретичної астрономії, Кембриджський університет, Англія
• 1973 (один місяць): запрошений вчений, Міжнародний центр теоретичної фізики, Трієст, Італія
• 1973 (три місяці): запрошений вчений, Каліфорнійський технологічний інститут
• 1974 (один місяць): запрошений вчений, обсерваторія Прінстонського університету та Інститут перспективних досліджень у Прінстоні
• 1975—1976: Шермана Фейрчайлда, видатного вченого, Каліфорнійський технологічний інститут
• 1977 (один місяць): запрошений вчений, Інститут теоретичної астрономії, Кембридж, Англія
• 1976, 1977, 1978 (один місяць) запрошений вчений, обсерваторія Прінстонського університету та Інститут передових досліджень у Прінстоні
• 1979 (три місяці): запрошений вчений, кафедра астрономії, Каліфорнійський університет, Берклі
• 1980, 1981 (два місяці): запрошений вчений в обсерваторії Прінстонського університету та в Інституті передових досліджень у Прінстоні
• 1981—1982: Шермана Ферчайлда, видатного вченого, Каліфорнійський технологічний інститут
• 1989 (4 місяці): запрошений науковець у Центрі астрофізики Гарвардського університету
• 1994 (3 місяці): запрошений вчений в Institut d'Astrophysique (CNRS) у Парижі, Франція
• 1995 (3 місяці): запрошений вчений у Національній обсерваторії в Токіо, Японія
• 1967—1980: 10 коротких візитів до Астрономічної ради Академії наук СРСР у Москві

Відзнаки та нагороди

На його честь названо астероїд (11755) Пачинський.

• 1979: Запрошена доповідь, XVII Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу, Монреаль
• 1980: Державна премія І ступеня^[19]
• 1981: Медаль Карла Шварцшильда, Лекція К. Шварцшильда від Німецького астрономічного товариства
• 1982: Премія Фонду Альфреда Юржиковського, Нью-Йорк
• 1985: Medaille de l'Adion, Ніцца
• 1987: Медаль Еддінгтона від Королівського астрономічного товариства
• 1992: Премія Гейнемана
• 1995: Лекції Морріса Леба з фізики в Гарварді
• 1996: Джордж Дарвін прочитав лекцію Королівському астрономічному товариству в Лондоні
• 1996: Серія лекцій Рассела Маркера в Університеті штату Пенсільванія
• 1996: Нагорода Фундації польської науки
• 1997: Медаль Генрі Дрейпера від Національної академії наук
• 1998: Медаль Антуанетти де Вокулер і меморіальна лекція, Техаський університет
• 1999: Золота медаль Королівського астрономічного товариства. Золота медаль Королівського астрономічного товариства в Лондоні
• 1999: лектор Саклера в Каліфорнійському університеті, Берклі
• 1999: Томас Голд, викладач Корнельського університету
• 1999: Меморіальний лектор Марка Ааронсона, Університет Аризони
• 2000: Премія Бруно Россі від Відділу високих енергій Американського астрономічного товариства
• 2000: Лекції Л. Бірмана в Інституті астрофізики імені Макса Планка, Гархінг
• 2000: Медаль Мар'яна Смолуховського від Польського фізичного товариства
• 2000: Наукова премія ім. Миколая Коперника в області астрономії
• 2001: Мерл Кінгслі, почесний відвідувач Каліфорнійського технологічного інституту
• 2002: Лекція Галлея в Оксфордському університеті
• 2002: Медаль Кетрін Брюс від Тихоокеанського астрономічного товариства
• 2003: Лекція Сейферта в Університеті Вандербільта
• 2005: Почесний доктор Вроцлавського університету
• 2006: Доктор honoris causa Університету Миколи Коперника в Торуні^[20]
• 2006: лектор Генрі Норріса Рассела. Найвища нагорода Американського астрономічного товариства за «надзвичайно оригінальний внесок у широке коло проблем, включаючи еволюцію зірок, гамма-спалахи, подвійні зіткнення, гравітаційне лінзування та космологію. Його дослідження є творчими та широкомасштабними, і вони дали поштовх спостережним дослідженням, які дали багато результатів».
• 2007: Командорський хрест із зіркою Ордена Відродження Польщі нагороджений посмертно^[21]

Членство в організаціях

• Польське астрономічне товариство (1961—2007)
• Міжнародний астрономічний союз (1967—2007)
• Американське астрономічне товариство (1969—2007)
• Німецька національна академія наук Леопольдина (1974—2007)
• Польська академія наук (член-кореспондент 1976—1991, академік 1991—2007)
• Королівське астрономічне товариство (1976—1977, асоційований член 1977—2007)
• Польське фізичне товариство (1978—2007)
• Американське фізичне товариство (1982—1986)
• Іноземний член Національної академії наук США (1984—2007)

Пам'ять

• Польське астрономічне товариство присуджує Медаль Богдана Пачинського.

Вибрані публікації

• B. Paczynski (1986-02), Gravitational microlensing at large optical depth (англ.), т. 301, с. 503—516, doi:10.1086/163919
• B. Paczynski (1986-05), Gravitational microlensing by the galactic halo (англ.), т. 304, с. 1—5, doi:10.1086/164140
• B. Paczynski (1986-09), Gamma-ray bursters at cosmological distances (англ.), т. 308, с. L43—L46, doi:10.1086/184740
• Bohdan Paczyński (2006-12), Astronomy with Small Telescopes (англ.), т. 118, № 850, с. 1621—1625, doi:10.1086/510260, JSTOR 10.1086/510260

Див. також

• Астрономія в Польщі