Бондарчук Олег Вікторович

Оле́г Ві́кторович Бондарчу́к (24 лютого 1979(19790224) — 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Бондарчук Олег Вікторович
Солдат
Загальна інформація
Народження	24 лютого 1979(1979-02-24) Широка Дача
Смерть	29 серпня 2014(2014-08-29) (35 років) Новокатеринівка
Поховання	Кривий Ріг
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	«Кривбас»
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Знак «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бондарчук.

Короткий життєпис

Народився 1979 року в селі Широка Дача Криворізького району Дніпропетровської області. Проживав у місті Кривий Ріг. Закінчив 1994 року 9 класів загальноосвітньої школи № 114 міста Кривий Ріг; по тому — Інгулецький технікум; спеціальність «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв». Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. По демобілізації з 2000 року працював на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті. В 2000—2011 роках — машиніст екскаватора у кар'єрі комбінату, від 2011 року — слюсар з ремонту обладнання у цеху з ремонту рухомого складу «ІнГЗК».

Мобілізований 19 травня 2014 року. Солдат, стрілець-санітар, 40-й батальйон територіальної оборони «Кривбас».

Загинув при виході колони з Іловайська «гуманітарним коридором» на дорозі поміж селом Новокатеринівка та хутором Горбатенко. 3 вересня 2014 р. тіло Олега Бондарчука разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014-го тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська, як невпізнаний Герой.

Перебував у списку зниклих безвісти. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО.

1 грудня 2015 року воїна перепоховали у Кривому Розі, на Алеї Слави Інгулецького кладовища.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

• 25 квітня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);^[1]
• відзнакою міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» 3 ступеня (посмертно);
• на будинку, де проживав Віктор, відкрито меморіальну дошку його честі.^[2]
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 1, місце 32
• Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[3]
• Іловайський Хрест (посмертно)