Боня Григорій Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Боня.

Григорій Васильович Боня́ (1 квітня 1918, Градизьк — 26 червня 1989, Київ) — український радянський художник; член Спілки радянських художників України. Заслужений художник УРСР з 1978 року.

Боня Григорій Васильович
Народження	1 квітня 1918(1918-04-01)  Градизьк, Градизька волость, Кременчуцький повіт, Полтавська губернія, УНР
Смерть	26 червня 1989(1989-06-26) (71 рік)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Жанр	пейзаж
Навчання	Харківський фаховий вищий художній коледж і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Вчитель	Бесєдін Сергій Фотійович, Костецький Володимир Миколайович, Шовкуненко Олексій Олексійович і Яблонська Тетяна Нилівна
Діяльність	художник
Член	Національна спілка художників України
Нагороди

Життєпис

Народився 1 квітня 1918 року в містечку Градизьку (нині селище Кременчуцького району Полтавської області, Україна). Впродовж 1936—1939 років навчався в Харківському художньому училищі (майстерня Сергія Бесєдіна). 1939 року розпочав навчання у Київському художньому інституті.

Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня (6 квітня 1985), медаллю «За бойові заслуги» (19 травня 1945)^[1].

1950 року закінчив навчання у Київському художньому інституті (викладачі Володимир Костецький, Олексій Шовкуненко, Тетяна Яблонська). Дипломна робота — картина «Трактористи» (керівник Олексій Шовкуненко).

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Великій Житомирській № 14, квартра № 21. Помер у Києві 26 червня 1989 року.

Творчість

Працюв в галузі станкового та монументального живопису. Серед робіт:

живопис

• «Колгоспна підстанці» (1947, Національний музей у Львові);
• серія «Степи України» (1949);
• «Копни» (1957, Дніпровський художній музей);
• «Рідна земля» (1957, Національний музей у Львові);
• триптих «Комсомол» (1958);
• «Мати-земля» (1960; Донецький художній музей);
• «На варті миру» (1961);
• «Переможці» (1963);
• «На сторожі» (1965);
• «Земля Богуслава» (1968);
• «На зорі колективізації» (1969);
• «Степи Запоріжжя» (1970);
• «Славутич» (1970);
• «Хліб» (1971);
• триптих «Леся Українка» (1976);
• «Сивий Єнісей» (1976);
• «Угрюм-ріка» (1976);
• цикл «Красноярський край» (1974—1977);
• «Володимир Ленін у Саянах» (1976);
• серія «Київська Русь» (1980—1981);
• «На будівництві БАМу. Кияни» (1980—1983);
• «Битва за Дніпро» (1987);
• «Зоря. Початок століття» (1987).

за мотивами творів Тараса Шевченка написав картини

• «Зустріч Тараса Шевченка з Миколою Некрасовим і Миколою Добролюбовим на вечорі в актора Олександра Мартинова» (1949, у співаторстві з Володимиром Давидовим та Володимиром Югаєм);
• «Світе ясний» (1961—1963);
• «Легенда про Гамалію» (1963, Запорізький краєзнавчий музей);
• «Мені тринадцятий минало» (1964);
• «За святую правду-волю. Гайдамаки» (1964).

Шевченкіана митця зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка у Києві.

автор малюнків (вугілля)

• «Біля причалу» (1950, Національний музей у Львові);
• «Ліс для Каховського будівництва» (1950, Національний музей у Львові).

монументальне мистецтво

• брав участь у створенні картону для вітража при вході до павільйону «Українська РСР» на Виставці доягнень народного господарства у Москві (1954, у співавторстві з Володимиром Давидовим та Степаном Кириченком);
• панно (сграффіто) «Верховина-мати» (1962), «Наука і праця» (1962—1963);
• мозаїчне панно «Наука і космос» в місті Рудному в Казахстані (1964).

Брав участь у республіканських виставках з 1949 року, всесоюзних — з 1957 року.