Боровський Сергій Володимирович

Сергі́й Володи́мирович Боро́вський (біл. Сяргей Уладзіміравіч Бароўскі, нар. 29 січня 1956, Мінськ) — білоруський радянський футболіст, що грав на позиції захисника. Після завершення ігрової кар'єри — футбольний тренер. Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1981). Наразі очолює тренерський штаб молодіжної збірної Казахстану.

Сергій Боровський
Особисті дані
Повне ім'я	Сергій Володимирович Боровський
Народження	29 січня 1956(1956-01-29) (69 років)
	Мінськ, СРСР
Зріст	175 см
Вага	71 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1974–1987 «Динамо» (Мінськ) 400 (8)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1981–1985 СРСР 21 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1989–1994 «Молодечно» 1994–1997 Білорусь 1997–1998 «Вентспілс» 1998–1999 «Шериф» 1999–2000 Білорусь 2002–2003 «Торпедо-МАЗ» 2003 ФБК «Каунас» 2004 «Металург» З 2004 «Білшина» 2004 «Ветра» 2005–2006 «Динамо» Б 2009–2010 СКВІЧ 2010–2011 «Вітебськ» 2011–2012 СКВІЧ 2012– Казахстан (U-21)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Боровський.

Як гравець насамперед відомий виступами за «Динамо» (Мінськ), в якому провів всю свою кар'єру, а також національну збірну СРСР.

Клубна кар'єра

Вихованець мінської СДЮШОР-5. Перший тренер — Леонід Лапунов. В 1972—1973 роках був гравцем складу дублерів футбольного клубу «Динамо» (Мінськ). З 1974 року — гравець основного складу. За 14 років у «Динамо» взяв участь у 400 матчах чемпіонату СРСР (з них 270 у вищій лізі), забив 8 голів (4 у вищій лізі). Був капітаном «Динамо» в 1984—1985 роках.

В єврокубкових змаганнях в 1983—1987 роках відіграв 19 матчів (Кубок чемпіонів — 6; Кубок УЄФА — 10; Кубок володарів Кубків — 3).

Виступи за збірну

1981 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1982 року в Іспанії.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 21 матч.

Кар'єра тренера

Після завершення ігрової кар'єри з 1989 року приступив до тренерської діяльності. Працював головним тренером у клубах Білорусі («Молодечно», «Торпедо-МАЗ», «Білшина», «Динамо» (Брест)), Латвії («Вентспілс»), Молдови («Шериф»), України («Металург» (Запоріжжя)), Литви («Каунас», «Вітру»).

Двічі очолював національну збірну Білорусі. Під його керівництвом збірна здобула одну з найгучніших перемог у своїй історії — 1995 року над збірною Нідерландів (1:0), а також зазнала одну з найбільш несподіваних поразок — 2000 року від збірної Андорри (0:2).

У травні 2007 року приступив до роботи в штабі клубу «Торпедо» (Жодіно) як тренер-консультант^[1]. Через місяць був призначений спортивним директором мінського «Динамо», проте вже в грудні його на цій посаді змінив Геннадій Тумилович. 2008 року — тренер-консультант в «Торпедо» (Жодіно).

4 серпня 2009 року очолив СКВІЧ (Мінськ), що виступав у першій лізі^[2]. Під його керівництвом, команда посіла друге місце в сезоні 2010 року, але в перехідних матчах за право участі в вищій лізі в сезоні 2011 року двічі поступилася «Торпедо» (Жодіно). 12 грудня 2010 року закінчив 240-годинне навчання та отримав ліцензію Pro^[3].

З 23 грудня 2010 року був головним тренером «Вітебська»^[4], але вже наступного року повернувся у СКВІЧ.

З 2012 року очолює тренерський штаб молодіжної збірної Казахстану.

Досягнення

Клубні

• Чемпіон СРСР: 1982
• Третій призер чемпіонату СРСР: 1983
• Фіналіст Кубка СРСР: 1987

Індивідуальні

• в списках 33 найкращих футболістів сезону в СРСР (4): № 1 — 1982; № 3 — 1981, 1983; 1984
• Майстер спорту СРСР: 1979
• Майстер спорту СРСР міжнародного класу: 1981

Як тренер

• Володар Кубка Молдови: 1999
• Чемпіон Литви: 2003
• Володар Кубка Білорусі: 2014