Боярунець Юрій Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Боярунець.

Бояруне́ць Ю́рій Олексі́йович нар. 1953, м. Шепетівка Хмельницької області — поет, прозаїк, публіцист. Член Національної спілки письменників України (1986), Національної спілки журналістів України.^[1]

Боярунець Юрій Олексійович
Народився	15 вересня 1953(1953-09-15) (72 роки) м. Шепетівка Хмельницька область
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	с. Скоморошки Вінницька область
Діяльність	Українська література, журналістика
Відомий завдяки	поет, прозаїк, публіцист
Alma mater	ХАІ
Членство	Національна спілка письменників України
Партія	Народний Рух України

Біографія

Народився 15 вересня 1953 р. у м. Шепетівка Хмельницької області, де на той час після війни служив його батько. Виріс і проживає нині в селі Скоморошки Оратівського району Вінницької області. Строкову військову службу проходив у морській авіації Північного флоту. Закінчив Харківський авіаційний інститут (1979). Працював за фахом інженером на Жулянському машинобудівному заводі (філіал заводу ім. Артема); техніком на Скоморошківському цукрозаводі; кореспондентом Оратівської районної газети (від 1987 р.), у 1992—1993 рр. — головним інспектором Вінницького управління у справах захисту прав споживачів. Активіст Народного Руху України від утворення до виборення Україною незалежності, делегат других зборів НРУ. Внаслідок нещасного випадку став інвалідом першої групи.^[2]

Літературна діяльність

Писати вірші розпочав з раннього шкільного віку. Працює у жанрах — вірші, оповідки, есе, публіцистична проза.
В доробку — поетичні збірки^[3]:

• «Котилася торба з високого горба» («Молодь», 1991);
• «Вольний вітер з Лугу» («Український письменник», 1994);
• «Деформації, або Звідки ж узявся кукіль» («Український письменник», 1999);
• «Антика» (Вінниця: «Континент-ПРИМ», 2001);
• «Вибір» (Вінниця: О. Власюк, 2006);
• «Вибір-2» (Вінниця: ФОП Рогальська І. О., 2015);

книги прози —

• «Очима очевидців. Як „світле майбутнє“ будували» (Вінниця: О. Власюк, 2008).
• «Очима очевидців. Як „світле майбутнє“ будували», 2-ге видання (Вінниця: ФОП Рогальська І. О., 2015).
• «Свідчення присутності» (2018);
• «Книга прози» (2018).

	Сповідуючи принцип індивідуального світобачення, автор прагне до філософських узагальнень, повсякчас звертається до набутку світової культури, духовної та історичної спадщини – як загальнолюдської, так і свого народу.
— Валерій Лазаренко[4]

Друкувався в колективному збірнику «Боян» («Український письменник», 1996). Публікації в газетах «Літературна Україна», «Українське слово», «Голос України», «Молодь України», «Україна молода», в журналах «Київ», «Вітчизна», «Слово і час», «Українська культура», «Сучасність», «Вінницький край» та ін. загальноукраїнських та обласних виданнях («Панорама», «Подолія», «Вінниччина», «Вінницька газета»).

Нагороди і почесні звання

Літературно-мистецька премія «Кришталева вишня» (1995).
Урядовий стипендіат 1999 р.
«Людина року» на Вінниччині за 2000 р. у номінації «Письменник».^[5]