Буюк-Іпак-йулі (станція метро)

41°19′34″ пн. ш. 69°19′39″ сх. д.

Буюк Іпак йулі
Ташкентський метрополітен Чилонзорська лінія
Загальні дані
Тип	Односклепінна станція мілкого закладення
Глибина закладення	8 м
Стара назва	Максима Горького
Кількість	1
Тип	острівна
Форма	пряма
Довжина	102 м
Будівництво
Дата відкриття	18 серпня 1980 року
Архітектор(и)	С. Аділов, Ф. Музаффарова, Р. Файзуллаєв
Виходи до	Розташована на площі Буюк Іпак Йулі.

п о р Чилонзорська лінія
Легенда
Чинор Янгіхаят Сергелі Узгариш Чаштепа ТЧ-1 «Чилонзор» Олмазор Чилонзор Мірзо Улугбек Новза канал Актепа Міллій-бог Дружба Народів Пахтакор Мустакіллік-майдоні Амір Темур хійобоні Хамід Олімджон канал Салар Пушкінська Буюк-Іпак-йулі

Буюк Іпак йулі (узб. Buyuk Ipak yo’li — Великий Шовковий Шлях) — кінцева станція Чилонзорської лінії Ташкентського метрополітену Наступна станція — Пушкінська.

До 1 травня 1997 називалася станцією Максима Горького.

Відкрита 18 серпня 1980 року у складі другої черги Чилонзорської лінії.

Односклепінна станція мілкого закладення з двома підземними вестибюлями.

Торцеві стіни станції прикрашена багатофігурними бронзовими барельєфами на яких зображені сцени що ілюструють тему Максим Горький — буревісник революції.

Склепіння станції сформовано з восьми куполів що мають діаметр близько 5 метрів, кожен з куполів обрамлений світильниками.

Підлогу станції викладено сірим і рожевим гранітом , стіни оздоблено пуштулінським мармуром з вставками з червоного граніту.

Народний майстер М. Усманов виконав різьблений орнамент який прикрашає поверхню куполів і карнизи стін.

Ресурси Інтернету

• Буюк Іпак йулі [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.](рос.)