Олмазор (станція метро)

41°15′20″ пн. ш. 69°11′45″ сх. д.

Олмазор
Ташкентський метрополітен Чилонзорська лінія
Загальні дані
Тип	Колонна трипрогінна мілкого закладення
Глибина закладення	8 м
Стара назва	Сабіра Рахімова
Кількість	1
Тип	острівна
Форма	пряма
Довжина	102 м
Будівництво
Дата відкриття	6 листопада 1977
Архітектор(и)	А. Табібов, В. Махмудов, Я. Мансуров
Виходи до	проспект Бунедкор та вул. Гавхар

п о р Чилонзорська лінія
Легенда
Чинор Янгіхаят Сергелі Узгариш Чаштепа ТЧ-1 «Чилонзор» Олмазор Чилонзор Мірзо Улугбек Новза канал Актепа Міллій-бог Дружба Народів Пахтакор Мустакіллік-майдоні Амір Темур хійобоні Хамід Олімджон канал Салар Пушкінська Буюк-Іпак-йулі

Олмазор(узб. Олмазор, Olmazor) — кінцева станція Чилонзорської лінії Ташкентського метрополітену, наступна за нею станція — Чилонзор.

Відкрита в складі першої черги Чилонзорської лінії 6 листопада 1977 .

До 5 листопада 2010 називалася на честь Сабіра Рахімова.^[1]

Планується, що в майбутньому станція стане пересадним вузлом на Сергелійську лінію з переходом на станцію А. Ходжаєва.

Конструкція станції — колонна трипрогінна мілкого закладення з підземними вестибюлями.

Оздоблення — стіни пішохідних сходів, колони вестибюлів, колійні стіни платформи оздоблені світлим газганським мармуром. Квадратні колони платформового залу, оздоблено білим Нуратинським мармуром, підтримують білу ребристу стелю. Декоративне оформлення карнизів, світильників, прихованих між ребрами плит з національними деталями, доповнюють тематику горельєфів на шести пілонах з червоного омелянівського граніту, розташованих у центрі платформи. У рельєфному декорі теми Перемоги та героїки Великої Вітчизняної війни, образ генерала Сабіра Рахімова. На одному з панно горельєф Сабира Рахімова (худ. В. Жмакіна, О. Хабібулін, В. Логінов).

Посилання

• Станція «Олмазор» (рос.)