Бєляєв Михайло Веніамінович

Михайло Веніамінович Бєляєв (10 липня 1922, Тамбов — 17 грудня 2002) — український і білоруський художник ужиткового мистецтва і педагог; член Білоруської спілки художників з 1964 року^[1].

Бєляєв Михайло Веніамінович
Народження	10 липня 1922(1922-07-10)  Тамбов, Російська СФРР
Смерть	17 грудня 2002(2002-12-17) (80 років)
Країна	СРСР  Білорусь
Навчання	Московський інститут прикладного та декоративного мистецтваd (1950)
Вчитель	Янсон-Манізер Олена Олександрівнаd і Фаворський Володимир Андрійович
Діяльність	художник
Відомі учні	Бокотей Андрій Андрійович, Віцько Іван Михайлович, Горбалюк Борис Васильович, Грибанова Маргарита Миколаївна, Коптєв Анатолій Андрійович, Левханян Маріетта Євгенівна, Лобанов Володимир Миколайович, Маркович Петро Костянтинович, Зарицький Іван Васильович, Чистоганова Алла Євгенівна, Карась Валерій Юрійович, Башло Володимир Іванович і Журавльов Дмитро Михайлович
Працівник	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, Білоруська державна академія мистецтв і Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка
Член	Білоруська спілка художниківd

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Бєляєв.

Біографія

Народився 10 липня 1922 року в місті Тамбові (нині Росія). Упродовж 1944—1950 років навчався у Московському інституті ужиткового і декоративного мистецтва, де його викладачасми були зокрема Олена Янсон-Манізер, Володимир Фаворський. Дипломна робота — керамічне панно «Рибалки Криму».

Протягом 1950—1962 років викладав у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. Серед його учнів: Андрій Бокотей, Іван Віцько, Борис Горбалюк, Маргарита Грибанова, Анатолій Коптєв, Марієта Левханян, Володимир Лобанов, Петро Маркович, Алла Чистоганова^[2]. Протяном 1962—1996 років викладав у Білоруському театрально-художньому інституті та, одночасно з 1965 року — у Білоруському педагогічному університеті. Помер 17 грудня 2002 року^[1].

Творчість

Працював у галузі дрібної керамічної пластика, звертаючись до народних казок та літературних образів, та в анімалістичній скульптурі; створював декоративний посуд. Серед робіт:

• кавовий сервіз «Лісові звірі» (1953. порцеляна);
• декоративні блюда «Захар Беркут» за повістю «Захар Беркут» Івана Франка (1954, порцеляна; Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка);
• триптих «Весна у лісі» за драмою «Лісова пісня» Лесі Українки (1957, порцеляна);
• серія орнаментальних блюд (1960, фаянс);
• статуетки із порцеляни і майоліки: «Рись», «Зубр», «Оленя» (1960—1963);
• кашпо (майоліка);
• кілька декоративних ваз у різних матеріалах;
• п'ять декоративних масок для фонтану біля Білоруського академічного музичного театру (1981)^[1].

У співавторстві з Федором Зільбертом створив серію керамічних тарілок «Жнива», «Поле», «Естафета», «Гуси-лебеді», «До води» для готелю «Турист» у Мінську. Також займався художнім керамічним облицюванням виробничого корпусу Білоруського телебачення (1985)^[1].

Брав участь у виставках з 1954 року.