Зарицький Іван Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Зарицький.

Іва́н Васи́льович Зари́цький (24 січня 1929, Глобине — 25 жовтня 2009, Київ) — український художник декоративного скла; член Спілки радянських художників України з 1962 року. Чоловік художниці Сусанни Сміян.

Зарицький Іван Васильович
Народження	24 січня 1929(1929-01-24)  Глобине, Кременчуцька округа, Українська СРР, СРСР
Смерть	25 вересня 2009(2009-09-25) (80 років)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Львівська національна академія мистецтв
Вчитель	Бокшай Йосип Йосипович, Бєляєв Михайло Веніамінович, Порожняк Тарас Миколайович і Соболєв Андрій Миколайович
Діяльність	художник
Працівник	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, Коростенський порцеляновий завод і Київський завод художнього скла
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
У шлюбі з	Сміян Сусанна Костянтинівна
Нагороди

Життєпис

Народився 24 січня 1929 року в селі Глобиному (нині місто у Кременчуцькому районі Полтавської області, Україна). Упродовж 1946—1948 років навчався у Київському училищі прикладного мистецтва; у 1948—1954 роках — на кафедрі художньої кераміки Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва, де його викладачами були зокрема Йосип Бокшай, Михайло Бєляєв, Тарас Порожняк, Андрій Соболєв. Дипломна робота — порцелянова настільна лампа «Свято врожаю» (керівник Михайло Бєляєв, оцінка — відмінно)^[1].

Після здобуття фахової освіти викладав у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва; протягом 1955—1956 років працював художником Коростенського фарфорового заводу; у 1956—1958 роках — на Львівському склозаводі № 1; з 1959 року — на Київському заводі художнього скла: від 1969 року — головним, у 1989—2001 роках — провідним художником. Член КПРС з 1963 року.

Жив у Києві, будинку на вулиці Жовтневої Революції, № 27/6, квартира № 23, та у будинку на вулиці Теодора Драйзера, № 26, квартира № 171^[2]. Помер у Києві 25 жовтня 2009 року.

Творчість

Працював у галузі художнього скла. Розписував блюда, вази, сервізи; виготовляв декоративні композиції, скульптури, зразки для серійного виробництва. Серед робіт:

декоративні тарелі

• «Кобзар» (1964, кришталь, алмазна грань);
• «На панщині пшеницю жала» (1964, кришталь, алмазна грань);
• «Катерина» (1964, кришталь, алмазна грань);
• «Українські мотиви» (1966);
• «Квіти» (1967);
• «Володимир Ленін» (1970);
• «Троянди» (2006);
• «Лілеї» (2007);

вази

• «Бузок» (1958);
• «Україна» (1963);
• «Слава праці» (1965);
• «Слава Великому Жовтню» (1967);
• «Серп і Молот» (1967);
• «Соняшники» (1968);
• «Володимир Ленін» (1970);
• «Київ» (1977);
• «Київська весна» (1982);
• «Лісова казка» (1974; 1986);
• «Вічна слава героям» (1975);
• «Зимові етюди» (1975);
• «Маки» (1994);

сервізи

• «Весільний» (1974);
• «Святковий» (1976);
• «Весняний» (1977; 1983; 1994);
• «Лісова пісня» (1986);
• «Березень» (1987);
• «Золота осінь» (1988);
• «Смарагд» (1989);

скульптури

• «Одарка і Карась» (1965);
• «Оксана» (1967);
• «Запорожець» (1967);
• «Одарка і Карась» (1967);
• «Рушничок» (1968);

декоративні композиції

• «Сон» (1974; за мотивами поеми «Сон» Тараса Шевченка, 18 предметів);
• «Зимовий етюд» (1974);
• «Зима» (1990);
• «Два кольори» (1991);
• «Квіти України» (1994);
• «Осінь» (1995, кольоровий кришталь);
• «Раз добром нагріте серце вік не прохолоне» (2009);

набори

• «Бойківські мотиви» (1970—1971);
• «Соняшники» (1971);

інше

• чаша «Букет» (1972);
• цикл «Пори року» (1987);
• декоративний об'єм «Рух» (1996, кольоровий кришталь, алмазне гранування);
• декоративний пласт «Тарас Шевченко» (2009).

Брав участь у розписі приміщень Верховної Ради України та Київського вокзалу в Москві.

З 1954 року брав участь у всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних мистецьких виставках, зокрема в Італії та Австрії у 1966 році, Чехословаччині та у Всесвітній вистаці у Монреалі у 1967 році, Угорщині у 1973 році. Персональна виставка відбулася у Києві у 1996 році.

Окремі вироби майстра зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Запорізькому, Миколаївському, Чернігівському художніх музеях, Музеї сучасного скла у данському місті Ебельтофті.

Відзнаки

• Бронзова медаль Міжнародної виставки художнього скла (1954);
• Заслужений художник УРСР з 1974 року;
• Народний художник УРСР з 1983 року;
• Золота, дві срібні, три бронзові медалі ВДНГ СРСР (1983—1988);
• орден «За заслуги» ІІІ ступеня (7 жовтня 2009)^[3].