Карась Валерій Юрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карась.

Валерій Юрійович Кара́сь (нар. 15 березня 1939, Сталіно — пом. 15 лютого 2017, Київ) — український художник монументально-декоративного мистецтва; член Спілки радянських художників України з 1977 року. Чоловік художниці Марієти Левханян, батько Євгена Карася та Олени Карась.

Карась Валерій Юрійович
Народження	15 березня 1939(1939-03-15)  Сталіно, Українська РСР, СРСР
Смерть	15 лютого 2017(2017-02-15) (77 років)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1962)
Вчитель	Севера Іван Васильович, Скобало Іван Михайлович, Манастирський Вітольд Антонович, Сельський Роман Юліанович і Бєляєв Михайло Веніамінович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Левханян Маріетта Євгенівна
Діти	Карась Євген Валерійович

Біографія

Народився 15 березня 1939 року в місті Сталіному (нині Донецьк, Україна). Упродовж 1956—1962 років навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, де його викладачами були зокрема Іван Севера, Іван Скобало, Вітольд Манастирський, Роман Сельський. Дипломна робота — керамічне панно «Львів» (керівник Михайло Бєляєв).

З 1963 року по 1990-ті роки працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. 1995 року став співзаснником «Карась Галерея» у Києві. Помер у Києві 15 лютого 2017 року.

Творчість

Працював у галузі монументального мистецтва, створював вітражі, мозаїки, садово-паркові скульптури, розписи, скульптурні композиції, рельєфи, медалі. Серед робіт:

• випалювання «Морське царство» в інтер'єрі київського ресторану «Русалка» (1968);
• фонтан з фігурами персонажів творів Миколи Гоголя у Миргороді (1983—1984, у співавторстві з Марієтою Левханян);
• вітраж «Історія медицини» у Києві (1988);

мозаїки

• «Танок» в інтер'єрі ресторану в казахстанському місті Кентау (1965);
• «До знань» в екстер'єрі київської школи (1965);
• цикл «Українська народна творчість» на фасаді житлових будинків на розі бульвару Івана Лепсе та проспекту Власа Чубаря у Києві (1967, у співавторстві з Олександром Долотіним та Іваном Аполлоновим)^[1];
• «Визначні діячі медицини» на фасаді Київської обласної клінічної лікарні (1989);

рельєфи

• «Кобзар Волоче» у Києві (1964);
• «Наука» у місті Бердянську на будівлі ПТУ (1969, нержавіюча сталь, чеканка);
• «Морські глибини» у місті Генічеську (2010);

композиції

• «Етапи великого шляху» у Москві (1972, шамот, теракота; у співавторстві з Марієтою Левханян);
• «Декрет про мир» у Москві (1977);
• «Земля українська», «Вода дніпровська», «Тріумф Перемоги» (усі — 1975, Національний музей історії України у Другій світовій війні, Київ);
• «Сюїта замерзання», «Сюїта танення» (обидві — 1987, спорткомплекс «Метеор», Дніпропетровськ);
• «Визначні діячі історії» (1990-ті, Будинок культури «Славутич», Київ);

медалі

• «Богдан Хмельницький» (1972);
• «Ярослав Мудрий» (1973);
• «Леся Українка» (1973);
• «Олекса Довбуш» (1975);
• «Петро Сагайдачний» (1982—1985);
• «Григорій Сковорода» (1982—1985);
• «Тарас Шевченко» (2002);
• «Сергій Корольов» (2005).

Брав участь у міських, всеукраїнських, всесоюзних художніх виставках з 1962 року. Персональна виставка відбулася у Юрмалі у 1986 році.

Окремі роботи зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Національному заповіднику «Хортиці» у Запоріжжі.