Білинський Петро Степанович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білинський.

о. Петро Степанович Білинський (19 січня 1846, с. Чернихів, нині Зборівського району Тернопільської області — 13 грудня 1916, с. Зарваниця, нині Тернопільського району Тернопільської області) — український греко-католицький священник, фольклорист, історик та освітній діяч.

Петро Білинський
Народився	19 січня 1846(1846-01-19)  Чернихів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер	13 грудня 1916(1916-12-13) (70 років)  Зарваниця, Підгаєцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Поховання	Монастирський цвинтар
Громадянство	Австро-Угорщина
Національність	українець
Діяльність	священник
Відомий завдяки	священик (УГКЦ), фольклорист, історик, освітній діяч
Alma mater	Львівська духовна семінарія
Посада	Парох Зарваниці
Термін	1896—1916
Попередник	о. Антін Копертинський
Наступник	о. Іван Чарторинський
Конфесія	греко-католик
Батько	о. Стефан Білинський
Мати	Антонія Глинська
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 19 січня 1846 року в с. Чернихів в священничій родині^[1], батько, о. Стефан Білинський, був парохом місцевої церкви^[2], мати — Антонія Глинська.

До вступу в гімназію початкову освіту одержав вдома під вихованням гувернера. Закінчив Першу гімназію у Тернополі (1870, до 1867 року навчання проводилось німецькою мовою), духовну семінарію у Львові (1874).

Навчаючись в семінарії направлений сотрудником, згодом парохом 1883^[3] Церкви Святої Параскеви П'ятниці у Великих Бірках де познайомився та одружився з Емілією Лавриновою^[4], дочкою пароха Данила Лавринова ^[5].

Був парохом у селах Тернопільщини: Залізцях, Великих Бірках, Киданові, Нестерівцях, Довжанці. Від 1897  — парох у Зарваниці. Сприяв відродженню Зарваниці як відпустового місця (найкращого тоді в Західній Україні). Прагнув долучити містечко до проєктованої залізниці Підгайці — Бучач (задуми перервала війна).^[6]

Помер 13 грудня 1916 року в с. Зарваниця (нині Тернопільського району Тернопільської області). Був похований на монастирському цвинтарі біля Церкви Успення в Тернополі^[7] (нині не існує).

Праці

Навчаючись в гімназії написав розвідки про рідне село «Старина», на історичні теми.

Його записи народних пісень та інші фольклорні матеріали опубліковані у збірці «Русько-народні галицькі мелодії» Порфирія Бажанського (1905—1912), «Колядки і щедрівки» (1914), «Коломийки» В. Гнатюка (1905), «Казки Західного Поділля» Петра Медведика (1994).

Білинський передав Михайлові Грушевському 2 рукописні збірки народних пісень XVIII ст., що надруковані у «Записках НТШ» (1897, т. 15).

Автор історичної розвідки {{Тернопіль і єго околиця}} (1894, 1896), статей про села Тернопільської округи.

Автор теологічних праць «Десять заповідей Божих у XIV проповідях», «Проповіді на неділі і свята в п'ятьох томах».