Перша тернопільська гімназія

Перша тернопільська гімназія (домініканська гімназія^[1]) — колишній середній навчальний заклад у місті Тернополі. За час існування кілька разів змінювала назву та мову навчання.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тернопільська гімназія.

Перша тернопільська гімназія
Будівля гімназії, 1900-ті роки
Тип	державна
Країна	Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
49°33′10″ пн. ш. 25°35′35″ сх. д.
Засновано	1849
Закрито	1939
Директор	Євстахій Прокопчиць, Василь Ільницький, Северин Дністрянський
Вулиця	Гетьмана Сагайдачного

Будівля навчального закладу знаходилась на місці, де в 1995 році встановили пам'ятник Іванові Франку (вулиця Гетьмана Сагайдачного).

Історія

Перша тернопільська гімназія, яку відкрили отці-єзуїти 4 листопада 1820 року, містилась у дерев'яному будинку, неподалік згодом побудованої міської каси ощадності (сучасний Майдан Волі). Мовою викладання була німецька, поряд з нею — латина.

У вересні 1821 року гімназія зайняла партер південного крила монастиря костелу. Невдовзі, через великий наплив учнів, орендовано дім Спочинського, що стояв навпроти замку.

Наріжний камінь під будову першої вищої гімназії у Тернополі заклали 21 червня 1825 року. Вже у 1826 році гімназія мала власне нове приміщення. В честь гімназії вулицю невдовзі почали називати Гімназіальною.

У 1848 році Тернопільську гімназію єзуїтів влада Австрійської імперії закрила^[2] невдовзі після Весни народів. почалася нова, світська історія гімназії. Це була восьмикласна школа з німецькою мовою навчання.

З 1849 року при гімназії діяв драматичний гурток.^[3]

Гімназія на дальному плані вулиці (поч. XX ст.)

Іван Пулюй^[4] разом з братами Олександром та Володимиром Барвінськими під час навчання стали співзасновниками^[4][5] та активними діячами таємного товариства української молоді «Громада».

Львівський унійний митрополит Михайло (Левицький) добився появи 31 липня 1851 року цісарського вердикту, на основі якого у державних гімназіях у Львові, Самборі, Перемишлі, Станіславові, Тернополі і Бережанах ввели викладання релігії українською мовою.^[6]

З 1867 року, після надання Галичині автономії, крайова шкільна рада починає послідовно полонізувати шкільництво у Галичині, вводиться польська мова навчання. У 1884 році гімназія стала називатись вищою.^[7]

У 1898 році при вищій класичній гімназії відкриваються українські класи Франца-Йосифа I. Згодом виділилась гімназія з українською мовою навчання, знана ще як четверта.

Після окупації Польщею ЗУНР викладовою мовою надалі була польська. Принаймні з 1925 року називалась Державна гімназія № 1 імені Вінцента Поля^[8], який навчався в Тернопільській гімназії єзуїтів^[9].

В 1937/1938 навчальному році за програмою для гімназій класичного типу, заняття проводилися тільки у восьмому класі, а в 1-4 класах — за програмою гімназій нового типу. Тоді ж відкрився перший клас дворічного загальноосвітнього класичного ліцею.

1 вересня 1939 року у старе шкільне приміщення замість учнів увійшли мобілізовані вояки запасу: почалась Друга світова війна. Під час нацистської окупації тут діяв військовий шпиталь для німецьких солдатів.^[10]

З приходом більшовиків гімназії ліквідували. Будинок першої гімназії зруйнований під час боїв у 1944 році.^[11] На цьому місці тепер площа, на якій споруджено пам'ятник Іванові Франку.

Відомі люди

Очільники

• Євстахій Прокопчиць (1850—1856)
• Василь Ільницький (від 1861)
• Леон Селецький (1869—1885)
• Фелікс Погорецький (заступник директора, 1885—1886)
• Северин Дністрянський^[12][13] (1886—1889)
• Антоній Косіба^[14] (провізоричний директор, 1889—1890)
• Маврицій Мацішевський (1890—1913)^[15]
• Войцех Кахель (керівник у часі відпустки Мацішевського 1913—1914)
• Юзеф Курч (у перші повоєнні роки^[16])
• Домінік Питель (1933/1933)

Викладачі

• Теодор Білоус (1827—1892) — український громадський і культурно-освітній діяч, педагог, літератор, видавець. Посол Галицького сейму.^[17][18]
• Петро Головацький (1821—1853) — український журналіст, перекладач, педагог, громадсько-освітній діяч. Брат Якова Головацького.^[19]
• Віктор Загайкевич — доктор філософії, навчав німецької мови, географії, історії.^[20] який працював, зокрема, учителем (професор) Першої тернопільської гімназії^[21]
• Маркел Попель — москвофіл, греко-католицький священик, політемігрант до Російської імперії, згодом єпископ Полоцький і Вітебський Російської православної церкви (безпатріаршої),^[22] один із діяльних ліквідаторів Холмської греко-католицької єпархії.
• Лев Рудницький — діяч товариства «Просвіта», батько Стефана, Юрія (відомий як Юліан Опільський, Лева Рудницьких, Софія Дністрянської.^[23]
• Франтішек Адолф (1835—1900) — педагог чеського походження, працював у Галичині.^[24]
• Йозеф Горжіца (Горітца) (1829—1897) — педагог і музикант^[25] чеського походження.

Учні, випускники

• Соломія Крушельницька, Степан-Максим Балей^[26], Кипріан Білинський,^[27] Осип Білинський,^[28] Мирон Вітошинський,^[29] Теодосій Тит Галущинський, Володимир Ганкевич, Лука Гарматій,^[30] Голубович Сидір (Ісидор),^[31] Іван Горбачевський, Володимир Загайкевич,^[32] Орест Зарицький, Мирон Кордуба,^[33][34] ЯрославКурдидик,^[35] Левицький Анатоль,^[36] Юліан-Сергій Левицький,^[37] Антін Лукіянович,^[38] Дмитро Макогон, Микола Маринович,^[39] Євген Олесницький^[40] Стефан Танчаковський,^[41] Микола Темницький,^[42] Остап Юрчинський,^[43] Александер Брюкнер, Леон Пінінський, Мар'ян Райтер,^[44] Вавжинець Тессейр,^[45] Людвік Фінкель, Кароль Ратгауз^[46]

Див. також

• Тернопільська українська гімназія