Білогірськ

Білогі́рськ (до 1944 року — Карасувбаза́р^[2]; крим. Qarasuvbazar) — місто в Україні, адміністративний центр Білогірського району Автономної Республіки Крим. Розташоване в долині річки Біюк-Карасу і її приток — невеликих річок Сарису і Тана-Су за 45 км на схід від Сімферополя (автошлях Р23).

Коротка інформація Білогірськ крим. Qarasuvbazar, Основні дані ...

Remove ads

Населення

Населення — 18 тис. осіб, з яких: росіяни — 37 %, кримські татари — 28 %, українці — 24 % та інші.

Є автостанція, яка пов'язує Білогірськ з усіма містами АР Крим.

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[3]:

Більше інформації Національність, Відсоток ...

Національність	Відсоток
росіяни	56,04 %
кримські татари	27,83 %
українці	12,51 %
білоруси	0,55 %
татари	0,40 %
вірмени	0,15 %
поляки	0,12 %
молдовани	0,10 %
інші/не вказали	2,30 %

Мовний склад

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[4]:

Більше інформації Мова, Чисельність, осіб ...

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Російська	11 562	62,77 %
Кримськотатарська	5 087	27,62 %
Українська	1 378	7,48 %
Білоруська	24	0,13 %
Грецька	14	0,08 %
Вірменська	10	0,05 %
Румунська	10	0,05 %
Німецька	7	0,04 %
Болгарська	6	0,03 %
Польська	2	0,01 %
Інші/Не вказали	320	1,74 %
Разом	18 420	100 %

Remove ads

Назва

Історична назва міста — Карасувбазар (змінена після депортації кримських татар радянською владою), у перекладі з кримськотатарської означає «ринок на Карасу». Карасу — невелика річка, на якій розташоване місто. Її назва дослівно перекладається на українську як «чорна вода» (qara — чорний, suv — вода), у тюркських мовах так називають річки, що починаються виступаючими з-під землі джерелами (на відміну від aq suv — білої води — поточної з гірських льодовиків).

За записами Іогана Тунманна, греки називали місто Маврон Кастрон (чорний замок). Проте, це єдина згадка цієї назви.^[5]

Remove ads

Історія

Узагальнити

Перспектива

У Криму був головним містом окремого каймаканства. У 15 ст. став значним містом, наприкінці 16 ст. за кількістю населення випереджав усі міста півострова. Станом на 1666 рік в місті було 28 мечетей, які описав відомий мандрівник Евлія Челебі.

З 1623 — Карасубазар (у перекладі з кримськотатарської — ринок на чорній воді).

Тричі (1624, 1628, 1630) Карасубазар завойовували запорожці. У 1675 на Карасубазар здійснив похід загін запорізьких козаків на чолі з кошовим отаманом Сірком і звільнив тисячу полонених.

У 1736, після того, як російській фельдмаршал Мініх зайняв і спалив ханську столицю Бахчисарай, кримський хан Фетіх II Ґерай переніс столицю в Карасубазар, а з 1737 — місто було зайняте російськими військами під керівництвом генерала Дугласа.

1772 року в місті було підписано Карасубазурський трактат, який формально визначав статус Кримського ханства як незалежної держави.

У 1777 — російський загін під керівництвом О. Суворова, в околицях Карасубазара, переміг османсько-кримські війська.

З 1784 — Карасубазар був центром головного управління Новопрісоєдінєнного краю.

З давніх часів це було багатонаціональне місто, до 1770-х рр. значну частину його населення становили вірмени; один з осередків створення вірменських рукописів.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 12968 осіб (6603 чоловічої статі та 6365 — жіночої), з яких 2515 — православної віри, 3191 — юдейської, 6330 — магометанської^[6]. Наприкінці 19 століття в місті діяло 23 мечеті, але до 1935 року залишилася лише одна мечеть «Йилдирим Джамі», що було свідомою політикою комуністичного режиму з викорінення релігії. Будівельні матеріали залишені від зруйнованих мечетей, каравн-сараїв та тисячу надгробків-памятників в кримськотатрському цвинтарі були використані для будівництвра Тайганського водосховища в 1934—1938 роках.

З 1921 — райцентр, а з 1926 — місто.

Економіка

Найбільше підприємство — Білогірський виноробний завод. Діють також філіал ВАТП «Білогірський завод продтоварів» і ВАТП «Білогірський завод добувних матеріалів», КП «Білогірське кар'єроуправління» та інші.

Соціальна сфера

У місті — 4 загальноосвітніх школи, 2 лікувальних установи, поліклініка, Будинок культури, кінотеатр, 2 бібліотеки, музична і дитяча спортивні школи, 2 стадіони. Також є краєзнавчий музей, готель.

Є дві мечеті: Рефат Веліулла Джамі та Сари-Су Алі Джамі.

Пам'ятки

Найдавніша пам'ятка архітектури — залишки караван-сараю Таш-Хан (45°3′15″ пн. ш. 34°36′16″ сх. д.), зведеного в XV ст.
Поблизу міста, біля села Біла Скеля (Ак-Кая), розташований дивовижний пам'ятник природи — скеля Ак-Кая.
Сафарі-парк «Тайган», у якому близько 50 африканських левів вільно живуть на площі більш ніж 30 га. Відвідувачі парку можуть спостерігати левів в умовах природної природи Криму. При цьому відвідувачі знаходяться на безпечних спеціально обладнаних мостах, розташованих над територією з левами. Довжина оглядових мостів над сафарі-парком складає більше 1 км.

На території міста встановлено пам'ятники:

на честь перемоги російських військ під командуванням Олександра Суворова над османсько-кримськими військами в 1777,
воїнам і партизанам Другої світової війни,
на честь тричі Героя Соціалістичної Праці фізика Кирила Щолкіна,
Герою Радянського Союзу А. Мірошніченку,
воїнам-афганцям.

Remove ads