Більшівці

Більші́вці (нім. Bolschowitz, пол. Bolszowce) — селище Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, адміністративний центр Більшівцівської селищної громади (до 1963 р. — центр однойменного району).

Коротка інформація селище Більшівці, Основні дані ...

Remove ads

Назва

Існувало кілька варіантів, зокрема, польською мовою: Більшівці, Бульшівці, а власне — Богішівці (Богушовці).

Розташування й опис

Розташоване при впадінні річки Нараївки в Гнилу Липу (басейн Дністра), за 3 км на схід від шляху Львів — Івано-Франківськ, за 8 км на північ від залізничної станції Галич.

Рибгосп, два худобозабійні пункти, столярні цехи, відділення приватної агрофірми «Бовшівська»; середня та початкова школи, музична школа, Народний дім, дві бібліотеки.

Основна сільськогосподарська спеціалізація — рільництво (пшениця, жито, кукурудза, цукрові буряки, овочі) та м'ясо-молочне тваринництво.

Лікувально-столову воду Більшівцівських мінеральних джерел за часів Австро-Угорщини вивозили на експорт і використовували для виробництва пива. До 2003 року тут діяв Галицький завод безалкогольних напоїв (збанкрутував).

Remove ads

З історії

Узагальнити

Перспектива

Перша згадка в документах — 24 березня 1402 галицький староста Петро з Харбінович засвідчив дарування вдовою галицького міщанина Павла Шкирки Агнешкою села римо-католицькому архиєпископу Якову Стрепі^[2]^[3].

Вперше у книгах галицького суду Більшівці згадуються 12 березня 1436 р. (Bolschow Minor).^[4]

1617 — власником Більшівців став коронний гетьман Марцін Казановський.

1655 — місцеві селяни брали участь у повстанських загонах Семена Височана.

На початку XVIII століття навколишні землі належали князям Яблоновським, потім перейшли у власність багатої спольщеної вірменської родини Кшечуновичів (пол. Krzeczunowiczowie).

Наприкінці XIX ст. Більшівці стали типовим ремісничо-торгівельним містечком Рогатинського повіту. В 1897 р. через Більшівці пролягла залізниця (існувала до 1944 р.). Тут були млин, гуральня, броварня, двокласна школа. У 1860-х рр. містечко мало власну печатку з зображенням перехрещених граблів, коси та серпа.

На початку ХХ ст. щопонеділка проводилися торги, а щороку 14-15 липня — дводенний ярмарок. Ця традиція збереглась і понині, кожну третю неділю липня в Більшівцях проходить Шкап'єрна — свято-ярмарок, де діти та дорослі можуть поласувати цукровими півниками та пісними коралями — символами свята.

Перша світова війна завдала шкоди містечку.

Західноукраїнська Народна Республіка

На початку листопада 1918 року містечко увійшло до складу новоутвореної Української держави.
Демократичність її підтверджує проведення у Більшівцях 6 квітня 1919 року (за ініціативи Селянсько-робітничого союзу, КП Східної Галичини) Рогатинського повітового робітничо-селянського з'їзду, на який прибули 120 представників від 20 навколишніх сіл. У виступах засуджувались дії польських імперіалістів, «власної буржуазії», звучав заклик до переобрання влади.^[5]

Під час влади Польщі

21 листопада 1929 року місцеві москвофіли під час забави розпочали бійку з українцями. Кілька москвофілів, які приїхали сюди з Галича, отримали ножові поранення^[6].

У 1930-тих роках великий земельний власник у містечку Кшечунович надав кошти для реконструкції млина, було споруджено електростанцію, відкрито сироварню. Кшечунович мав стайню, розводив тут племінних коней. У ставках розводили рибу. При монастирі діяла цегельня. Тут був клуб з бібліотекою (з польськими книгами), українці мали читальню на 200 книг.

У 1939 році в Більшівцях проживало 3900 мешканців (1850 українців-грекокатоликів, 200 українців-римокатоликів, 400 поляків, 1450 євреїв)^[7].

Друга світова війна і радянський період

У часи Другої світової війни тут відбувалися масові розстріли місцевих жителів. 1943 року нацисти вбили тут понад 1000 місцевих євреїв [Архівовано 27 грудня 2004 у Wayback Machine.].

8 березня 1944 р. гестапівці приїхали для проведення арештів, але бойовик ОУН із засідки убив п'ятьох і трьох поранив.^[8].

1 грудня 1944 року Більшівці атакував курінь УПА «Скажені». Близько 500 повстанців дві години вели обстріл місцевого костелу, який служив укриттям для партактиву та офіцерів НКВС, а також спалили будівлі райкому партії та райуповнаркомзагу^[9].

1940–1963 — Більшівці були районним центром. Тут діяла сумнозвісна катівня НКГБ-МГБ.^[10] Для звільнення в'язнів з катівні 23 грудня 1944 р. райцентром оволоділа чота сотні «Гайдамаків» під командуванням хорунжого «Ясміна», тільки частині більшовиків удалося сховатися за неприступними мурами костелу.^[11]

За часів радянської влади побудовано поліклініку, а для номерної лікарні пристосовано маєток колишнього пана Кшечуновича (до того часу мешканців обслуговував один приватний лікар). На базі панських рибних ставків створили рибгосп, який в середині ХХ століття видавав 430 тонн живої риби щороку.

Нині діє приватне рибне господарство «Більшівціриба».

Населення: 2,6 тисяч мешканців (1959); 2 254 (2005).

У 1983 р. до Більшівців приєднане село Слобідка Більшівцівська^[12].

Remove ads

Сучасність

У 2016 р. селище стало лідером Прикарпаття з окремого збирання різних видів сміття для повторної переробки^[13].

13 вересня 2016 року Більшівці стали центром Більшівцівської селищної громади.

Більшівцівська ЗОШ І-ІІІ ст.^[14] у 2017 р. стала однією з перших трьох шкіл Прикарпаття, яка отримала статус опорної з чотирма філіями. Для підвезення учнів до опорної школи закуплено 3 автобуси.^[15]

Remove ads

Пам'ятки архітектури

Костел-санктуарій Благовіщення. Збудований 1624 року орденом кармелітів. У XIX ст. Більшовецький монастир був одним із найбільших у Галичині. Монахи-кармеліти видавали книги, малювали образи, при монастирі діяв притулок для бідних. Тепер монастир належить ордену францисканців. За радянських часів був у стадії руйнації. 2002 року розпочато реконструкцію костелу та монастирських келій.
Більшовецька ратуша.
Палац Кшечуновичів.
Церква Різдва Христового — Більшівцівський протопресвітеріат.^[16]

Remove ads

Пам'ятники

Т. Г. Шевченку. Встановлено в центральній частині селища у 1949 році. Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.
Папі Римському Івану Павлу ІІ. Встановлено біля Благовіщенського костелу в липні 2007 року.^[17]

Відомі люди

Альберт Корнблют — архітектор.
Наталія Василівна Лотоцька — українська акторка.
Антоній Барнаба Яблоновський — дідич, меценат (костел Благовіщення)

Більшівці у документальному кіно

У 2020 році Студія документального кіно "ФранківськТБ" зняла документальний фільм за сценарієм Богдана Кучера «Щоб ми усі були одно» до 115 річниці церкви Різдва Христового, що у Більшівцях. Режисер — Мирослав Бойчук.