Валах Сергій Вадимович

Сергі́й Вади́мович Вала́х (нар. 17 грудня 1984(19841217) — 20 березня 2019) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[1].

Сергій Валах
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	17 грудня 1984(1984-12-17) Дніпропетровськ
Смерть	20 березня 2019(2019-03-20) (34 роки) Авдіївка
Поховання	Краснопільський цвинтар
Псевдо	«Борода»
Військова служба
Роки служби	2014—2015; 2016—2019
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Карлівку Битва за Краматорськ Бої за Піски Бої за Слов'янськ Бої за Донецький аеропорт Бої за Авдіївку
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За військову службу Україні» Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Валах.

Життєпис

Народився 1984 року в місті Дніпро. 2002-го закінчив ЗОШ № 76, прроходив строкову службу на посаді механіка-водія у військах ППО. Демобілізувався у 2004 році^[2]; працював водієм-експедитором та охоронцем.

Під час війни був старшим солдатом, старшим оператором 1-го розвідувального відділення 1-го розвідвзводу розвідувальної роти 93-ї бригади. З 2 квітня 2014-го по 20 березня 2015 року проходив службу на посаді стрільця, брав участь у боях за Карлівки, Добропілля, Авдіївки, Тоненького, Пісків, Слов'янська та Краматорська. Забезпечував прикриття конвоїв до Донецького аеропорту, отримав контузію.

15 лютого 2016 року підписав контракт і повернувся на фронт, у травні 2017-го зазнав важких уламкових поранень спини внаслідок підриву на «розтяжці». Того ж року вступив на заочне навчання до Кропивницького будівельного коледжу на спеціальність «будівництво та експлуатація будівель та споруд». 1 грудня 2017 року подовжив контракт.

20 березня 2019 року увечері, під час виїзду на бойове завдання із придушення ворожого вогню, в районі Авдіївки на міні підірвалась бойова машина бригади. Старший солдат Валах прийняв на себе головний удар від вибуху, зазнав сильних опіків 4-го ступеня, несумісних з життям. Ще двоє бійців отримали опіки (40 % і 5 % тіла) та були доставлені до лікарні.

23 березня 2019-го похований на Краснопільському цвинтарі, Дніпро.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 469/2019 від 27 червня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[3]
• «За оборону рідної держави»
• «Захисник Вітчизни»
• «За оборону Донецького аеропорту»
• «За військову службу Україні»
• «За оборону країни»
• «За хоробрість у бою» (вручили дружині вже після його загибелі)^[2]

Родина

У 2015 році одружився, дружина мала сина від першого шлюбу, якого Сергій виховував, як рідного. У червні 2019 року, вже після загибелі Сергія, у нього народилася донька.^[4]

Мав сестру.

Син від першого шлюбу (2003 р.н).