Варфоломій (Гондаровський)

Варфоломій Гондаровський (в миру Микола Гондаровський; 27 жовтня 1927, село Нечаївка (нині Бєлгородський район, Бєлгородська область, Російська Федерація) — 21 березня 1988, Орел) — єпископ Московської патріархії українського походження. Наступник архієрея Філарета Денисенка на Віденській кафедрі РПЦ МП.

Варфоломій (Гондаровський)
Архієпископ Орловський і Брянський
10 вересня 1987 — 10 вересня 1987
Попередник:	Глеб Смірнов
Наступник:	Паїсій Самчук
Архієпископ Ташкентський і Середньоазійський
18-й Архієпископ Кишинівський і Молдовський до 9 вересня 1973 — єпископ
Єпископ Тульський і Бельовський
20 березня 1969 — 7 липня 1966
Попередник:	Антоній Кротевич
Наступник:	Ювеналій Поярков
Єпископ Віденський і Австрійський
Попередник:	Платон Лобанков
Наступник:	Лев Церпицький
Єпископ Саратовський і Волгоградський
Єпископ Углицький, вікарій Ярославсько єпархії
Альма-матер:	Московська духовна академія
Науковий ступінь:	кандидат богослов'я
Діяльність:	православний священник
Ім'я при народженні:	Микола Гондаровський
Народження:	27 жовтня 1927(1927-10-27)  Нечаєвка (Бєлгородський район), Q4539413?, Бєлгородський район, СРСР
Смерть:	21 березня 1988(1988-03-21) (60 років)  Орел, РРФСР, СРСР
Похований:	Орел
Чернецтво:	березень 1954

Життєпис

Народився 27 жовтня 1927 в селі Нечаївка (нині Яснозоренська сільська рада, Бєлгородський район, Бєлгородська область^[1], Російська Федерація).

Після служби в армії поступив у Московську духовну семінарію.

У березні 1954, будучи вихованцем семінарії, прийняв чернецтво.

18 квітня висвячений у сан ієродиякона, а 30 листопада — у ієромонаха.

Вступив до Московської духовної академії, яку закінчив у 1959 зі ступенем кандидата богослов'я. Залишений професорським стипендіатом при академії.

З 1959 по 1960 викладав у Московській духовній семінарії.

У червні 1960 Патріархом Алексієм І возведений у сан ігумена і призначений на посаду заступника начальника російської духовної місії в Єрусалимі.

З червня по вересень 1961 виконував обов'язки начальника місії, а в жовтні 1961 призначений її начальником, з возведенням у сан архімандрита.

26 травня 1963 у Феодорівському кафедральному соборі Ярославля хіротонізований на єпископа Углицького, вікарія Ярославської єпархії. Хіротонію здійснювали архієпископи: Ярославський і Ростовський Никодим Ротов, Новосибірський і Барнаульський Касіян Ярославський; єпископи: Дмитровський Кипріан Зьорнов, Костромський і Галицький Никодим Руснак, Талліннський і Естонський Алексій ІІ.

29 травня того ж року призначений єпископом Саратовським і Волгоградським.

У червні 1963 року брав участь в урочистостях на Афоні з нагоди 1000-річчя лаври святого Афанасія Афонського.

З 22 грудня 1964 — єпископ Віденський і Австрійський.

З 7 липня 1966 — єпископ Тульський і Белєвський.

З 20 березня 1969 — єпископ Кишинівський і Молдавський.

З 11 жовтня 1972 — єпископ Ташкентський і Середньоазіатський.

9 вересня 1973 возведений у сан архієпископа^[2].

За спогадами Павла Адельгейма^[3]:

Ми частіше спілкувалися по телефону, коли говорити можна не про все. <…> Йому доводилося бути дуже стриманим у спілкуванні. Про кожен його крок постійно доносили уповноваженому. Він був надзвичайно лагідною людиною. У Кафедральному соборі залишилося спершу двоє, а потім один священник. Владика ніс седмицю по черзі зі священиком. Сам служив молебень і панахиду, сам відспівував і сповідував.

Урочистих зустрічей перед богослужінням не було. На буднях він служив у священницькому вбранні і малому омофорі. Сам одягався. При цьому завжди був життєрадісний і доброзичливий <…> До нього я завжди звертався, коли було важко з уповноваженим і здавалося, все пропало. Він завжди вмів знайти слова підтримки, а іноді і заступитися перед сильними світу цього. Йому можна було довіритися у всьому. Таке питання навіть не поставало. Зрозуміло, його не цікавили гроші, доходи. Він не був меркантильний, хоча держава аж ніяк не підтримувала тоді церкву матеріально.

З 10 вересня 1987 — архієпископ Орловський і Брянський.

Помер 21 березня 1988 року в Орлі. Похований на центральному Хрестительському кладовищі Орла в одній огорожі з могилою митрополита Орловського і Брянського Палладія Шерстенникова.

Твори

• Критическое издание греческого текста Нового Завета Нестле и церковно-научное и практическое значение реконструированного им текста Евангелия от Матфея. (кандидатское сочинение).
• Из жизни Русской Духовной Миссии в Иерусалиме // Журнал Московской Патриархии. М., 1961. № 4. стр. 29.
• Речь при наречении во епископа Угличского // Журнал Московской Патриархии. М., 1965, № 7, с. 16.
• Представители Русской Православной Церкви на святогорских торжествах // Журнал Московской Патриархии. М., 1963. № 10. стр. 11-14
• XIX съезд старокатоликов в Вене // «Stimme der Orthodoxie». 1965, № 11, с. 11; № 12, с. 40-41 (нем. яз.).
• Визит делегации Иерусалимской Православной Церкви // Журнал Московской Патриархии. М., 1974. № 11. стр. 14-17.
• Пребывание Архиепископа Карельского и всей Финляндии Павла в СССР // Журнал Московской Патриархии. М., 1975. № 10. стр. 17-21
• Интервью корреспонденту АПН в связи с поездкой группы паломников на Афон // Журнал Московской Патриархии. М., 1976. № 6. стр. 2-4
• Исторический визит Предстоятеля Русской Церкви на Кипр // Журнал Московской Патриархии. М., 1979. № 2. стр. 55-60.

Література

• Наречение и хиротония архимандрита Варфоломея (Гондаровского) во епископа Угличского // Журнал Московской Патриархии. М., 1963. № 7. стр. 15-20
• Епархиальная жизнь в текущем году [Тульская епархия] // Журнал Московской Патриархии. М., 1967. № 10. стр. 12-13.
• Сапсай Николай, протоиерей. Архиепископ Орловский и Брянский Варфоломей [некролог] // Журнал Московской Патриархии. М., 1988. № 10. стр. 31-32.
• ВАРФОЛОМЕЙ. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2003. — Т. VI. — С. 713. — ISBN 5-89572-010-2.(рос.)