Василь Васильович Никольський

Василь Никольський (або Микольський; пом. після 1511) — писар господарський великих князів литовських й руських Казимира IV, Олександра Ягеллончика й Сигізмунда Старого.

Біографія

Походив з родини чернігівських бояр, його батько Василь Павлович теж був великокняжим писарем. Від нього Никольський успадкував місце в канцелярії та маєтності в Слонімському повіті та на Чернігівщині^[1]. Згодом, втративши останні через литовсько-московську війну 1500—1503 років, дістав як компенсацію землі в Троцькому повіті^[1]. Брав участь у повстанні князя Михайла Глинського^[1]. Як посланець князя їздив з його листами до великого князя московського Василія III Івановича^[1]. На зламі 1508—1509 років, після поразки повстання, разом із князями Глинськими емігрував до Москви^[1]. Згодом опинився при дворі сербського воєводи Стефана Якшича, чия сестра Анна^[ru] була дружиною князя Василя Глинського^[1]. У 1511 році на прохання воєводи написав своє полемічне «Сказання», адресоване «некоему латинскому архиепискупу сопротивляющуся» й спрямоване на захист догматів православ'я^[1]. Твір зберігся в кількох списках XVI—XVIII століть^[1].

Праці

• Послание Василия, пресвитера Никольского из Дольней Руси, об исхождении Св. Духа. «Известия Отделения рус. языка и словесности Академии наук», 1908, т. 13, кн. 3.