Ващенко-Захарченко Михайло Єгорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ващенко-Захарченко.

Миха́йло Єго́рович Ва́щенко-Заха́рченко (* 31 жовтня (12 листопада за новим стилем) 1825, Маліївка Полтавська губернія — † 14 серпня (27 серпня за новим стилем) 1912, Київ) — український математик. Член Московського математичного товариства. Історик геометрії та дослідник гіперболічної геометрії.

Михайло Єгорович Ващенко-Захарченко
Народився	12 листопада 1825(1825-11-12)[1]  Маліївка (Золотоніський район)
Помер	14 (27) серпня 1912[1] (86 років)  Київ, Російська імперія[1][2]
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія
Діяльність	математик
Alma mater	Друга київська гімназія Імператорський університет Святого Володимира
Галузь	математика, педагогіка
Заклад	Імператорський університет Святого Володимира
Посада	приват-доцент[3], асоційований професор[3] і ординарний професорd[3]
Вчене звання	Професор, доктор
Відомий завдяки:	історик математики, математик; захистив докторську дисертацію «Ріманова теорія функцій складеної змінної», яка була одна з перших праць у Російській імперії; Автор підручників з аналітичної геометрії, проективної геометрії, алгебри, варіаційного числення.
Діти	Михайло Ващенко-Захарченко
Нагороди

Життєпис

Навчався в Золотоніському повітовому училищі та в 2-ій Київській гімназії. Математичну освіту здобув спочатку в Київському університеті (1845—1846), а пізніше в Парижі (1847—1848): у Сорбонні й Колежі де Франс, де слухав лекції Оґюстена-Луї Коші та Жозефа Ліувілля. 1852 року здав екзамени в Київському університеті за весь курс.

З 1863 року по 1902 рік Ващенко-Захарченко працював у Київському університеті, від 1868 року — професором. З початку 1870-х років став читати курс проєктивної геометрії, а з 1878 року — курс неевклідової геометрії (основи гіперболічної геометрії). 1880 року він опублікував переклад «Начал» Евкліда з великим вступом, де були розглянуті основні питання гіперболічної геометрії.

Дружина — Ващенко-Захарченко Віра Миколаївна — українська педагогиня. Засновниця приватної гімназії в Києві.

Наукова діяльність

Основні роботи Ващенка-Захарченка присвячені теорії лінійних диференціальних рівнянь, символічним методам, теорії ймовірності та історії математики. 1862 року вперше систематично виклав операційне числення і застосував його до розв'язування диференціальних рівнянь.

1866 року захистив докторську дисертацію «Ріманова теорія функцій складеної змінної». Це була одна з перших праць у Російській імперії з цього питання.

Ващенко-Захарченко відомий також як історик математики. 1883 року опублікував монографію, у якій описав історію розвитку геометрії до XV ст.

Автор підручників з аналітичної геометрії, проективної геометрії, алгебри, варіаційного числення.

Праці

• Начала Эвклида с пояснительным введением и толкованиями. Перевод с греческого. — Киев, 1880.