Великоглушанська волость

Великоглушанська волость — адміністративно-територіальна одиниця Ковельського повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — містечко Велика Глуша.

Великоглушанська волость
Центр	Велика Глуша
Площа	38 223 (1885)
Населення	5945 осіб (1885)
Густота	14.2 осіб / км²

Станом на 1885 рік складалася з 13 поселень, 10 сільських громад. Населення — 5945 осіб (2956 чоловічої статі та 2989 — жіночої), 485 дворових господарств^[1].

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	15553	3036
Приватної власності	14102	2046
Казенної власності	8108	21
Іншої власності	460	238
Загалом	38223	5341

Основні поселення волості:

• Велика Глуша (Маріамполь) — колишнє власницьке село при річці Турія; волосне правління (за 75 верст від повітового міста), 633 особи, 48 дворів, православна церква, школа, поштова станція, постоялий будинок, 4 ярмарки.
• Бірки — колишнє власницьке село при річці Турія, 642 особи, 63 двори, православна церква, постоялий будинок.
• Ветли — колишнє власницьке село при річці Прип'ять, 715 осіб, 60 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки.
• Видерть — колишнє власницьке село, 640 осіб, 69 дворів, православна церква, постоялий будинок.
• Ворокомль — колишнє власницьке село, 615 осіб, 83 двори, православна церква, каплиця, постоялий будинок, ярмарок, цегельний та винокурний заводи.
• Залаззя — колишнє власницьке село при озері Тилянів, 424 особи, 50 дворів, православна церква.
• Мала Глуша — колишнє власницьке село при річці Турія, 675 осіб, 49 дворів, православна церква, постоялий будинок.
• Невір — колишнє власницьке село при річці Прип'ять, 170 осіб, 17 дворів, православна церква (стара), постоялий будинок.

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)