Веніамін (Зарицький)

Митрополит Веніамин (в миру Володимир Миколайович Зарицький; 12 вересня 1953, село Стодульці, Вінницька область, УРСР — 6 вересня 2023) — російський релігійний діяч українського походження.

Митрополит Веніамін
36-й Митрополит Оренбурзький та Сарактаський
22 жовтня 2015 — 6 вересня 2023
Церква:	Російська православна церква
Попередник:	Валентин (Міщук)
Наступник:	Петро (Мансуров)
тимчасовий управитель Скопінською єпархією
30 травня 2014 — 22 жовтня 2015
Попередник:	Володимир (Самохін)
Наступник:	Матфей (Андреєв)
Митрополит Пензенський та Нижньоломовський до 1 серпня 2012 — єпископ, до 26 липня 2012 — Пензенський та Кузнецький
31 травня 2010 — 25 грудня 2013 с 18 вересня 2009 тимчасовий управитель
Попередник:	Філарет (Карагодін)
Наступник:	Серафим (Домнін)
тимчасовий управитель Сердобською єпархією
26 липня 2012 — 19 серпня 2013
Попередник:	єпархія заснована
Наступник:	Митрофан (Серьогін)
Єпископ Люберецький, вікарій Московської єпархії
14 серпня 2003 — 31 травня 2010
Попередник:	вікаріацтво засноване
Альма-матер:	Московська духовна академія
Діяльність:	православний священник
Ім'я при народженні:	Володимир Миколайович Зарицький
Народження:	12 вересня 1953(1953-09-12) (72 роки) село Стодульці, Вінницька область
Смерть:	6 вересня 2023(2023-09-06) (69 років)  Москва, Росія
Священство:	6 квітня 1975
Чернецтво:	27 травня 1977
Єп. хіротонія:	14 серпня 2003
Нагороди:
Веніамін у Вікісховищі

Єпископ Московського патріархату з титулом «митрополит Оренбургський та Саракташський» (2015 -2023). У 2013—2015 роках митрополит Рязанський та Михайлівський.

Життєпис

Народився в сім'ї робітника.

1970 — закінчив загальноосвітню школу в селі Лука-Барська у Вінницькій області.

5 травня 1973 — послушник у Троїцько-Сергієвій лаврі; з 12 вересня іподиякон єпископа Рязанського та Касимівського Симона (Новікова).

30 березня 1975 — рукопокладений в диякона, 6 квітня — у священика, призначений клириком Преображенського катедрального собору міста Іваново.

8 серпня 1975 — призначений настоятелем Знаменської церкви в селі Красном, Палехського району, Іванівської області.

27 травня 1977 — прийняв чернецтво з іменем преподобного Веніаміна Києво-Печерського (день пам'яті — 13 (26) жовтня). 16 грудня зачислений до клиру Орловсько-Брянської єпархії, призначений настоятелем Христоріздв'яної церкви у місті Болхов Орловської області.

З жовтня 1978 — настоятель храму у селищі Кроми, Орловської області.

У березні 1982 — зведений в сан ігумена із покладенням хреста з прикрасами.

У 1985 — закінчив Московську духовну семінарію.

19 травня 1987 — секретар Орловського єпархіального управління та настоятель катедрального собору; у червні того ж року зведений в сан архімандрита.

З січня 1989 — економ-будівник Іоано-Богословського чоловічого монастиря в селі Пощупове Рязанської єпархії.

У грудні 1990 — призначений до храму колишнього Миколо-Угреського монастиря, який у 1991 був знову відкритий.

З червня 1992 — намісник Миколо-Угреського монастиря.

1998 — відкрив при Миколо-Угреському монастирі Православне духовне училище, яке у 1999 було перетворене на семінарію.

У 2002 — закінчив Московську духовну академію. Захистив дипломну роботу на катедрі морального богослов'я на тему «Життя і праці митрополита Московського та Коломенського Макарія (Невського)».

Архієрейство в МП

7 травня 2003 — єпископ Люберецький, вікарій Московської єпархії, із залишенням посади намісника Миколо-Угрешського монастиря.

13 серпня — архієрейська хіротонія.

6 жовтня 2010 призначений ректором Пензенської духовної семінарії^[1].

24 грудня 2010 — звільнений від посади ректора Миколо-Угреської духовної семінарії.

27 грудня 2011 — затверджений на посаді настоятеля (священоархімандрита) Нижньоломіського Казанського Богородицького чоловічого монастиря села Норівка Пензенської області^[2].

26 липня 2012 — у зв'язку із розділенням єпархії титул змінений на «Пензенський та Нижньоломівський». Тоді ж призначений головою новоутвореної Пензенської митрополії^[3].

1 серпня 2012 у Серафимо-Дівеєвському монастирі єпископ Веніамін у зв'язку з призначенням головою новообраної Пензенської митрополії був зведений в сан митрополита^[4].

25 грудня 2013 призначений на Рязанську катедру^[5].

22 жовтня 2015 року призначений митрополитом Оренбурзьким та Сарактаським, головою Оренбурзької митрополії^[6].

7 березня 2018 року рішенням Священного синоду звільнений з посади ректора Оренбурзької духовної семінарії^[7].

Помер 6 вересня 2023 року в Москві на 70-му році життя^[8][9]. Похований 9 вересня 2023 року в підклітті Микільського собору Миколо-Угреського ставропігійного чоловічого монастиря^[10].

Нагороди

• 1980 — Орден Святого Володимира ІІІ ступеню
• 1988 — Орден Святого Володимира ІІ ступеню.
• 2000 — Орден святого благовірного князя Даниїла Московського.
• 23 вересня 2004 — Орден Дружби (Російська федерація).
• 30 березня 2005 — Орден преподобного Сергія Радонезького ІІ ступеню (у зв'язку із 30-річчям служіння у священному сані).
• 14 серпня 2013 — Орден святителя Інокентія, митрополита Московського та Коломенського ІІ ступеню^[11]
• Пам'ятний знак «За заслуги у розвитку міста Пензи» (2013)^[12].