Веніславський Федір Володимирович

Фе́дір Володи́мирович Венісла́вський^[2] (нар. 16 травня 1969(19690516), смт Олика, Ківерцівський район, Волинська область) — викладач кафедри конституційного права України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Кандидат юридичних наук, доцент. Фахівець у галузі державотворення та прав людини. Очолював Харківську громадську Люстраційну палату.

Веніславський Федір Володимирович
Веніславський Федір Володимирович
Представник Президента України у Верховній Раді України
12 вересня 2022 — 7 грудня 2023
Попередник	Руслан Стефанчук
Наступник	Галина Михайлюк
Представник Президента України у Конституційному Суді України
3 червня 2019 — 12 вересня 2022
Наступник	Сергій Дембовський
Народився	16 травня 1969(1969-05-16) (56 років)  Олика, Ківерцівський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як	політик
Країна	Україна
Alma mater	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Політична партія	Слуга народу
Веніславський Федір Володимирович на сайті Верховної Ради
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу	29 серпня 2019	—
Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Веніславський.

Представник Президента України Володимира Зеленського у Конституційному Суді України (3 червня 2019^[3] — 12 вересня 2022^[4]). Представник Президента України у Верховній Раді України (12 вересня 2022^[5] — 7 грудня 2023^[6]).

Життєпис

Народився у сім'ї селянина^[7].

Освіта

З 1976 по 1986 рр. навчався в Олицькій середній школі, яку закінчив зі срібною медаллю. У 1989 р. вступив до Харківського юридичного інституту, у 1994 р. закінчив з відзнакою Українську державну юридичну академію та вступив до аспірантури Української державної юридичної академії на кафедру конституційного права України.

Професійна та наукова діяльність

Трудову діяльність розпочав у 1986 р. робітником будівельної бригади колгоспу ім. Леніна (смт Олика).

З 1987 по 1989 рр. проходив військову службу в радянській армії, звільнився в званні сержанта.

У 1997 р. закінчив аспірантуру, за направленням працював асистентом кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

У 2000 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Тема дисертації «Конституційні основи взаємовідносин законодавчої та виконавчої влади в Україні».

У 2003 р. призначений на посаду доцента кафедри конституційного права України.

Автор і співавтор більш як 100 наукових, науково-методичних, науково-публіцистичних робіт з проблем організації та функціонування органів державної влади в Україні, забезпечення прав та свобод людини і громадянина.

Брав участь у законопроєктній роботі; готував висновки за справами, що перебувають у провадженні Конституційного Суду України.

У 2001 р. за контрактом з Міністерством юстиції України проводив дослідження правової системи України на замовлення Світового банку.

У 2004 р. за спільним замовленням Міністерства юстиції Канади і Міністерства юстиції України досліджував причини корупції в Україні в межах проєкту сприяння доброчесності в державному секторі.

У 2014 р. проводив дослідження якості судових рішень за результатами розгляду виборчих спорів судами України.

Брав участь у робочій групі з доопрацювання проєкту Закону України «Про очищення влади».

Від імені правозахисних організацій неодноразово відстоював права людини в судах, надавав безплатні юридичні консультації соціально незахищеним верствам населення.

Політична діяльність

2014 р. — на виборах до Верховної Ради — кандидат в народні депутати від одномандатного мажоритарного округу № 23 (Волинська область). Самовисуванець. Позапартійний^[8].

У червні 2019 року виступав як представник Президента України в Конституційному суді в судовому процесі щодо конституційності Указу президента з приводу дострокового припинення повноважень Верховної Ради^{[9][10][11][12][13][14]} Член Комісії з питань правової реформи з 7 серпня 2019^[15].

На позачергових парламентських виборах 2019 року обраний народним депутатом від партії «Слуга народу», бувши № 88 у списку^[16][17]. Позапартійний^[18]. Член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки^[19].

Сім'я

Одружений, має двох синів.