Вирозуб

Плітка-вирозу́б, вирозуб^[1], також вирезуб^[2] (Rutilus frisii) — вид риб роду плітка (Rutilus) родини ялецевих. Має струнке, валькувате, видовжене тіло, вкрите дрібною лускою. Раритетний вид, занесений до Червоної книги України та низки інших природоохоронних документів^[3].

? Плітка-вирозуб
Rutilus frisii
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Черепні (Craniata) Надклас: Щелепні (Gnathostomata) Клас: Променепері (Actinopterygii) Підклас: Новопері (Neopterygii) Інфраклас: Костисті риби (Teleostei) Надряд: Остаріофізи (Ostariophysi) Ряд: Коропоподібні (Cypriniformes) Родина: Ялецеві (Leuciscidae) Рід: Плітка (Rutilus) Вид: Вирозуб
Біноміальна назва
Rutilus frisii (Nordmann, 1840)
Синоніми
Leuciscus frisii Nordmann, 1840 Cyprinus wiresuba Güldenstädt, 1791 Gardonus wyrozub Walecki, 1863 Leuciscus frisii caspius Lönnberg, 1900 Rutilus frisii velecensis Chichkoff, 1932 Leuciscus frisii kutum (non Kamensky, 1901)
Посилання
Вікісховище: Rutilus frisii Віківиди: Rutilus frisii EOL: 205242 ITIS: 639648 МСОП: 19782 NCBI: 484165

Характеристика

Голова невелика, її довжина менша за висоту тіла. Висота спинного й анального плавців перевищує їхню довжину. Грудні плавці розташовані попереду уявної вертикалі, що проходить від спинного плавця. Хвостовий плавець великий, з глибокою виїмкою. Верхня частина тіла темно-сіра із зеленуватим відтінком, боки сріблясті, черево — біле. Спинний і хвостовий плавці — бурувато-сірі, інші — біля основи червонуваті з сірими кінцями. У період нересту луска стає блискучою, на її поверхні та на голові з'являються конічні бородавки молочного кольору, а боки тіла набувають червонуватого відтінку.

Поширення

Поширений у басейнах Чорного, Азовського й Мармурового морів: від річок Болгарії до західного Закавказзя; також трапляється в озері Ізнік (Туреччина)^[4][5].

У недалекому минулому був звичайним у багатьох річках України, а в пониззі Південного Бугу вважався навіть промисловою видом. Внаслідок зарегулювання стоку річок і забруднення їхніх вод чисельність цього виду значно зменшилася — він став рідкісним і таким що зникає.

Існує потреба в охороні та навіть штучному розведенні вирезуба. Без цього він може зникнути. Одним із заходів, спрямованих на його збереження, є заборона вилову.

Спосіб життя

Риби, які постійно мешкають у прісній воді та не виходять у пригирлові лимани, де кормова база значно багатша, мають повільніші темпи росту. Наприклад, у верхній течії Дністра семирічні риби сягають понад 40 см завдовжки, тоді як у пониззі Південного Бугу — близько 57 см, іноді навіть більше ніж 70 см (вагою до 8 кг). Водночас зазвичай трапляються особини завдовжки приблизно 50 см і вагою до 2 кг.

Вирозуб віддає перевагу порожистим ділянкам річок зі швидкою течією, коловоротами й чистою, навіть джерельною водою, багатою на кисень. У таких місцях він тримається переважно навесні та на початку літа — до завершення розмноження. Після цього плідники залишають ці ділянки, переміщуючись у лимани, глибокі плеса та водосховища, де нагулюються й зимують. Частина риб починає мігрувати до нерестовищ ще восени, але основна маса здійснює нерестову міграцію навесні.

Починає нереститись на четвертому-п'ятому році життя. На нерестовищах риби перебувають доти, доки не спаде паводок. Унаслідок цього вода очищується від мулу, а її температура досягає +12… +15 °C. Найчастіше це спостерігається на прикінці квітня — на початку травня. На кам'янистих перекатах завглибшки 0,5—1,5 м самиці відкладають 90—270 тисяч ікринок, діаметр яких сягає 2 мм. Нерест триває протягом усієї доби. Самицю супроводять три—п'ять самців. Вона треться черевцем об твердий субстрат і випускає ікру, яку одразу запліднюють самці, після чого вона заноситься течією під каміння. Там ікра інкубується. Личинки викльовуються через тиждень.

Живлення

Молодь живиться тваринними організмами, що мешкають у товщі води. Дорослі особини споживають переважно молюсків, стулки яких роздавлюють добре розвиненими зубами.

Найінтенсивніше вирозуб живиться в теплу пору року, а впродовж доби — у нічний час.

Охорона

На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду наразі залишається більш-менш стабільним, тому, згідно з Червоним списком МСОП, він має охоронний статус «відносно благополучний вид». Водночас в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції. Через це вирозуб занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: зникаючий вид), Додатку 3 Бернської конвенції (охоронна категорія: вид підлягає охороні), а також до Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток II — види, що становлять особливий інтерес для ЄС і потребують створення територій особливої охорони)^[3][6].