Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Висічка
село у Борщівській міській громаді, Чортківського району Тернопільської області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ви́січка — село в Україні, у Борщівській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на північному заході району над річкою Нічлава.
Поштове відділення — Стрілківське. Було центром сільради.
Населення — 554 особи (2014).
Remove ads
Назва
Назва походить, імовірно, від слова "січа" (битва). За іншою версією, від того, що фортеця стояла "на висіченому в скалі місці".
Географія
Узагальнити
Перспектива
Село розташоване на відстані 374 км від Києва, 89 км — від обласного центру міста Тернополя та 3 км від міста Борщів.
Через село проліг автошлях Борщів–Заліщики.
Клімат
Для села характерний помірно континентальний клімат. Висічка розташована у «теплому Поділлі» — найтеплішому регіоні Тернопільської області.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Археологічні пам'ятки
На місці Висічки знайдено сліди давньоруського городища. За переказами поселення-фортецю часів Київської Русі на території нинішнього села знищили татари у 13 столітті.
Період Речі Посполитої
Перша письмова згадка – 1552 рік.
У 17 столітті збудовано замок у вигляді неправильного чотирикутника, кожен наріжник якого був увінчаний вежею; з північного боку – в’їзна брама.
1672 Висічку і замок захопили турки. 1675 тут із залогою перебував Ян III Собеський.
Наприкінці 17 століття замок занепав.
Австрійський період
Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році, коли Поділля перейшло під владу Австрії, Висічкою володіли Андрій, а згодом Костянтин Шимановські.
Приблизно у 1800 р. власником місцевого маєтку і твердині стала родина Чарковських. Вони частково розібрали замок.
1820 село належало М. Голейовській-Чарковській.
На початку 1830-х рр. за її наказом реконструйовано старовинний будинок, що примикав до південно-західної вежі замку, і збудувано розкішний палац. До будівлі приєднали вцілілі стіни фортеці, вежу і глибокі двоповерхові підземелля, висічені у скелі пагорба.
1880 року у поміщицькій власності було: орної землі – 237 морґів, луків і городів – 19, пасовиськ – 123, лісів – 171 морґ; у власності селян: орної землі – 292, луків і городів – 38, пасовиськ – 24 морґи.
У 1900 або 1901 році замок у Висічці згорів, і його власник Кирило Чарковський-Голейовський, узявшись відновлювати маєток, наказав розібрати частину мурів та в’їзну браму, а також засипати оборонні рови. Пам’ятку, що ставала дедалі менше подібною на фортецю, знову реконструювали у 1910 р.
Міжвоєнний період
У 1920–1930-х рр. діяли читальня "Просвіти", філії "Союзу українок", "Лугу" та інших українських товариств, аматорський театральний гурток, кооператива.
Відомо, що у 1925 р. млин належав Кирилові Чарковському.
Друга світова війна
У вересні 1939 р., коли в Західній Україні була встановлена радянська влада, палац і маєток пограбували. З палацу вивезли картини, дорогий посуд, меблі, раритетну мисливську зброю, кілька тисяч старовинних книг, а К. Чарковського 18 вересня заарештували, і відтоді про нього не було жодної звістки.
Від 7 липня 1941 до 6 квітня 1944 року село – під німецькою окупацією.
На фронтах німецько-радянської війни загинули 16 жителів Висічки, 8 – пропали безвісти.
У період національно-визвольної боротьби загинули жителі Висічки – члени й симпатики ОУН та вояки УПА: Іван Барецький (1927 р. н.), Василь Замойський (1921 р. н.), Іван Касараба (1921 р. н.), Микола Стефішин (1927 р. н., дати смерті всіх – невідомі), Іван Пиріжок ("Ігор"; 1927–1946), Іван (загинув у 1943 р.) і Михайло Тимківи.
Період Незалежності
З 30 червня 2016 року належить до Борщівської міської громади[1].
Від 17 липня 2020 р. належить до Чортківського району[2].
Remove ads
Релігія
- церква святого Миколая із дзвіницею (1763, реконструйовано 1954; збереглася дерев'яна стіна);
- костел (19 століття);
- капличка Діви Марії.
Пам'ятки
- руїни замку (17 століття) - збереглися фундаменти від палацу та мурів замку, повністю – шестикутна двоярусна вежа (одна з двох), заввишки близько 10 м, товщина мурів – 1,6 м; залишки південно-західної вежі, яку в 1991 р. зруйновано згідно з рішенням Глибочецької сільської ради, до котрої тоді належало с. Висічка;
У селі встановлені пам'ятники:
- М. Святій (1986; скульптор І. Козлик);
- Тарасу Шевченку (1992; скульптор І. Мулярчук);
- насипана символічна могила Борцям за волю України (2003);
- символічний хрест на честь скасування панщини (1848; відновлено 1989);
- три хрести полеглим від тифу (1918);
- «Парубоцький хрест» (відновлено 1989);
- хрест на хвалу Божу (1991).
- Пам'ятник Т. Шевченку
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва.
Встановлений 1992 р. Архітектор — Іван Мулярчук.
Скульптура — бетон, постамент — камінь. Скульптура — 2,5 м, постамент — 1,2 м.[3][4]
Remove ads
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 644 особи, з яких 302 чоловіки та 342 жінки.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 584 особи.
У 2014 році населення становило 554 особи.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
Remove ads
Освіта
Діють загальноосвітня школа І ступеня.
Відомі люди
Народилися
- Федір Полянський (нар. 1977) — український науковець, громадський діяч, кандидат історичних наук, депутат Борщівської районної ради (2002—2006), директор Державного архіву Тернопільської області.
Перебували
- за переказами, у Висічці перебували Богдан і Левко Лепкі.
- церковний діяч Степан Чеховський, був адміністратором парафії у 1913—1921 роках.
Галерея
- Південно-східна вежа замку
- Пам'ятник Шевченкові
- Пам'ятник Марії Святій, завідувачці клубу села
- Церква св. Миколая(1763р.)/Костел XIX ст.
- Замок XVII ст.
- Замок (руїни) XVII—XVIII ст.
- Конюшня поч. 20ст.
- Церква святого Миколая 1763
- Костел 19ст
- Церква святого Миколая 1763
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads