Влащенко Наталя Вікторівна

Ната́лія Ві́кторівна Вла́щенко (нар. 11 вересня 1960, Житомир, Українська РСР, СРСР) — українська сценаристка, колумністка, журналістка, креативна продюсерка та телеведуча, відома роботою на українських телеканалах ZIK, 112 та «Україна 24». Заслужений журналіст України (2009), лауреатка конкурсу «Людина року» у номінації «Журналіст року» (2017).

Влащенко Наталя Вікторівна
Народилася	11 вересня 1960(1960-09-11) (65 років)  Житомир, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	журналіст колумніст
Alma mater	Інститут філології та журналістики ЖДУ імені Івана Франка і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Знання мов	українська і російська
Жанр	публіцистика
Посада	головний редактор
Нагороди

Життєпис

Народилась в родині військовика. ^{[джерело?]}

Закінчила філологічний факультет Житомирського педагогічного інституту імені Франка, а також факультет театрознавства Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Викладала в Житомирському педагогічному університеті історію мистецтва. Працювала як завідувачка літературної частини Житомирського обласного музично-драматичного театру імені Кочерги. ^{[джерело?]}

Працювала у відділі театрального мистецтва всеукраїнської газети "Культура і життя".

Була першою заступницею головного редактора української газети «Сегодня»^[1][2]. В 1999 році заснувала видавничий дім «Форзац», який видає український журнал «Публичные люди», альманах «Обличчя України», а також книжки бібліотеки «ПЛ»^[3].

Авторка книжки «Крадіжка, або Біле сонце Криму», присвяченої окупації Криму Російською Федерацією в 2014 році (презентація відбулася 21 травня 2017 року в Книжковому арсеналі, Київ)^[4][5].

З 2017-го року — креативна, а згодом генеральна продюсерка телеканалу ZIK^[3].

З 2018 року веде переважно Youtube-влог «Власть vs Влащенко»^[6].

З 2020-го — володарка срібної кнопки від YouTube.

З 6 листопада 2019 року — членкиня Ради з питань свободи слова та захисту журналістів^[7].

З 7 вересня 2020 року по 22 липня 2022 року — креативна продюсерка та ведуча на телеканалі «Україна 24»^[8].

Переконана, що найважливіша місія журналістики — просвітницька, та вірить що єдиний шлях до незалежності ЗМІ — це їхня комерційна успішність^[1].

Входить до рейтингу 100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус» за результатами 2017—2021 років^[9]. Нагороджена українською премією «Жінка III тисячоліття» в розділі «Рейтинг».

Одружена. Має дорослого сина. ^{[джерело?]}

Телебачення

Ведуча телевізійних ток-шоу:

• Ток-шоу «Епіцентр» «Ашан» «АТБ» «NOVUS» на каналі 1+1^[1]
• Ток-шоу «Красиво» на каналі Перший Національний^[10]
• Ток-шоу «Двойная сплошная» на Главком-ТВ^[11]
• Ток-шоу «Публічні люди з Наталією Влащенко» на Живе ТБ^[12][13]
• Ток-шоу «Люди. Hard Talk» на каналі 112^[14][15]
• Ток-шоу «HARD з Влащенко»^[16], «Перші другі»^[17] та «Народ проти»^[18] на телеканалі ZIK.
• Ток-шоу «HARD з Влащенко» та «Народ проти» на «Україна 24»^[8].

Книги

Російською

• Евгений Минко, Наталья Влащенко. «Диалоги животных». Київ: Форзац. 2011. 120 стор. ISBN 978-966-97148-1-7
• Гарик Корогодский, Наталья Влащенко. «У нас был секс». Харків: Фоліо. 2015 319 стор. ISBN 978-966-03-7157-6
• Наталья Влащенко. «Кража, или Белое солнце Крыма». Харків: Фоліо. 2017. 400 стор. ISBN 978-966-03-7815-5
• Наташа Влащенко «Под небом Аустерлица» . Харків: Фоліо. 2018.
• Наташа Влащенко «Девушка его охранника». Laurus. 2019
• Наташа Влащенко у співавторстві з онукою Іриною Влащенко. Дитяча пригодницька повість «Девочка и динозавр». «Саміт-книга». 2019.
• Наташа Влащенко «Вічне повторення». (Заключний Роман трилогії про журналістку Мар’яну Морозову ). Видавництво «Друкарський двір Олега Федорова». 2021.

Переклади українською

• Наталя Влащенко. «Крадіжка, або біле сонце Криму». Переклад з російської на українську: Віктор Бойко. Харків: Фоліо. 2017. 394 стор. ISBN 978-966-03-7866-7
• Наталя Влащенко. «Під небом Аустерліца». Переклад з російської на українську: Ганна Пазюк. Харків: Фоліо. 20187. 224 стор. ISBN 978-966-03-8344-9
• Наташа Влащенко «Дівчина його охоронця». Laurus. 2019.
• Наташа Влащенко «Вічне повторення». Видавництво «Друкарський двір Олега Федорова». 2021.

Інші проєкти

• Фотовиставка «Публичные люди без галстука» (2007)^[19]
• Журнал «Обличчя України» (засновано у 2002)^[20][21]
• Журналістський конкурс «Текст-2014»^[22]

Відзнаки

• Заслужений журналіст України (2009)^[23].
• Лауреатка премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Рейтинг» (2017)
• Лауреатка конкурсу «Людина року» (номінація «Журналіст року 2017»)