Володавський повіт (Російська імперія)

Володавський повіт (рос. дореф. Влодавскій уѣздъ, пол. Powiat włodawski) — історична адміністративно-територіальна одиниця Седлецької (1867—1912) і Холмської (1912—1918) губерній Російської імперії та Люблінського воєводства Другої Речі Посполитої. Утворений у 1867 році. Повітовий центр — місто Володава.

Володавський повіт
Губернія	Холмська губернія, Седлецька губернія
Центр	Володава
Створений	1867
Скасований	1939
Площа	1176,0 (1885)
Населення	72 476[1] осіб (1897)
Найбільші міста	Володава, Парчів
Попередники	Володавський округ
Наступники	Володавський повіт

Волості

Володавський повіт, 1907

В 1911 р. повіт поділявся на 14 волостей:

• Володава — с. Шуминка,
• Воля-Верещинська — с. Воля-Верещинська,
• Вирики — с. Вирики,
• Ганськ — с. Ганськ,
• Городище — с. Вишниці,
• Дубова-Колода — с. Дубова-Колода,
• Кривоверба — с. Кривоверба,
• Опілля — с. Опілля,
• Острів — с. Острів,
• Романів — с. Соснівка,
• Собібор — с. Собібор,
• Турно — с. Замолодичі,
• Тисьмениця — с. Тисьмениця,
• Устимів — с. Устимів.

Ухвалою другої Думи від 9 травня 1912 (закон 23 червня 1912) населена українцями частина Володавського повіту передана з Седлецької губернії до новоутвореної Холмської: місто Володава і волості Острів, Устимів, Воля-Верещинська, Володава, Вирики, Ганськ, Городище, Кривоверба, Опілля, Романів, Собібор і Турно та села Боднарівка, Білка, Угнин і Хмелів волості Дубова-Колода, села Бабянка, Колеховичі і Тисьмениця волості Тисьмениця.

Розташування

Повіт розташовувався на південному сході губернії. Межував на півдні з Холмським повітом, на заході — з Любартівським, на північному сході — з Більським повітом, на північному заході — з Радинським, а на сході — з Берестейським Гродненської губернії і Володимир-Волинським повітом Волинської губернії. Площа повіту становила 1900,1 версти^[1].

Населення

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у повіті проживало 38 894 українськомовних греко-католиків^[2].

В 1890 р. в повіті нараховувалось 83 474 особи, з них 3 701 особа непостійного проживання, у містах — 13 726 осіб, у селах — 69748 осіб. За віровизнанням: 50 397 православних (до 1875 р. — греко-католики), 15 290 римокатоликів, 15 516 юдеїв, 2 694 протестанти.

За переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 98 035 осіб (49 389 чоловіків і 48 646 жінок)^[1]. Найбільші міста — Володава (6673 осіб) та Парчів (6660 осіб)^[1]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року^[3]:

Мова	Осіб	Відсоток
українська	54 653	55,75 %
польська	21 017	21,44 %
єврейська	15 601	15,91 %
німецька	4 237	4,32 %
російська	2 271	2,32 %
інші	256	0,26 %
Разом	98 035	100 %

У 1906/1907 роках у повіті налічувалося 43 576 православних і 44 175 римо-католиків^[4].

Інфраструктура

У 1906/1907 роках у повіті діяло 30 православних церков і 7 римо-католицьких костелів^[4].

Див. також

• Володавський повіт