Войчук Олександр Анатолійович

Олекса́ндр Анато́лійович Войчу́к (8 лютого 1989(19890208) — 29 серпня 2014) — солдат 51-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Войчук Олександр Анатолійович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	8 лютого 1989(1989-02-08) Луцьк
Смерть	29 серпня 2014(2014-08-29) (25 років) Новокатеринівка
Поховання	Луцьке головне міське кладовище (Гаразджа)d
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	51 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Войчук.

Біографія

Народився Олександр Войчук 8 лютого 1989 року в Луцьку. Навчався майбутній воїн у Луцькій ЗОШ № 20, після закінчення школи 2006 року навчався в Луцькому національному технічному університеті. Здобувши вищу освіту, з 2011 року проходив строкову службу в лавах ЗСУ. По демобілізації з 2012 року працював у ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»^[1][2].

З початком російської збройної агресії був мобілізований до лав Збройних сил України у квітні 2014 року. У Збройних силах служив у лавах 51-ї механізованої бригади.^[3] Разом із підрозділом брав участь у боях під Іловайськом.

29 серпня 2014 року під час виходу з оточення боєць загинув внаслідок обстрілу, вчиненого російськими військами біля села Новокатеринівка Старобешівського району у так званому «зеленому коридорі». Тривалий час Олександр Войчук вважався зниклим безвісти^[3], і спочатку був похований у Дніпропетровську разом з іншими неопізнаними воїнами 3 вересня 2014 року. Особу загиблого волинянина встановлено через 5 місяців за аналізом ДНК^[4][1].

Після ідентифікації Олександра Войчука урочисто перепоховали в Луцьку 29 січня 2015 року. Прощання з полеглим героєм відбулось у Свято-Троїцькому кафедральному соборі УПЦ КП, а громадянська панихида — на центральній площі Луцька. Похований на центральній алеї кладовища «Гаразджа»^[5][4].

Без Олександра лишилась мама Тетяна Войчук.

Нагороди та вшанування

• 17 липня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• 28 серпня 2015 року на фасаді будинку на бульварі Дружби Народів, де мешкав полеглий герой, встановлено меморіальні дошки на честь Олександра Войчука та іншого загиблого воїна — Володимира Прокопчука, який також мешкав у цьому будинку^[6].
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» в Києві: секція 3, ряд 3, місце 30
• Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресії^[7]
• відзнака 51-ї ОМБр «За мужність та відвагу» (посмертно)
• почесний громадянин Волині (посмертно)
• почесний громадянин міста Луцька (2018; посмертно)^[8]