Воловик Всеволод Валентинович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Воловик.

Все́волод Валенти́нович Волови́к (нар. 28 жовтня 1967(19671028) — пом. 21 листопада 2014) — розвідник Добровольчого українського корпусу, капітан у відставці.

Всеволод Валентинович Воловик
Капітан
Загальна інформація
Народження	28 жовтня 1967(1967-10-28) Київ
Смерть	21 листопада 2014(2014-11-21) (47 років) Донецьк
Поховання	Лук'янівське військове кладовище
Псевдо	«Сєва»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Рід військ	Добровільне формування
Формування	ДУК
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України) Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Життєпис

У 1987 році закінчив Калінінградське військове авіаційно-технічне училище, спеціальність — радіотехнічні засоби. Капітан у відставці, був професійним військовим розвідником.

Займався підприємництвом, протягом 2013—2014 років з Національним військово-історичним музеєм України, в межах співпраці робив виставку з нагоди річниці виведення радянських військ з Афганістану. Якийсь час працював на посаді молодшого наукового співробітника філії НВІМУ — Меморіального комплексу «Пам'яті Героїв Крут».

Під час Революції гідності долучився до Правого сектору. Член політичної партії «Правий сектор», 2014 року на виборах до Верховної Ради України кандидував у народні депутати за списком партії.

У часі війни — боєць 5-го окремого батальйону ДУК «Правий сектор». Готував розвідників, займався розвідкою, активно брав участь у визволенні українських міст на Донбасі. Влітку потрапив до полону «ЛНР», де провів 45 діб, вийшов з полону за обміном — терористи не дізналися, що він з «Правого сектора», переконав їх, що військовик.

21 листопада підірвався на міні поблизу аеропорту Донецька. Тоді ж поліг побратим «Морпєх».

24 листопада відбулася заупокійна служба в Михайлівському Соборі, прощання у Будинку офіцерів. Похований на Лук'янівському військовому цвинтарі.

Без Всеволода лишились дружина, від попереднього шлюбу — син 1998 р.н. та донька 1992 р.н.

Нагороди

• Відзнака Міністра оборони України «За воїнську доблесть»;
• нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно);
• Відзнака ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно);
• У 2021 році нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].

Вшанування

Ім'я Всеволода Воловика носить окрема тактична група Добровольчого українського корпусу.