Ворфлик Анатолій Васильович

Анато́лій Васи́льович Во́рфлик (3 червня 1942, с. Іванівка, Світловодський район, Кіровоградська область — 7 вересня 2011, Жовті Води, Дніпропетровська область) — український поет, журналіст, фольклорист та громадський діяч. Член Національної спілки письменників України (2011) та Національної спілки журналістів України (1984)^[1].

Анатолій Ворфлик
Ім'я при народженні	Анатолій Васильович Ворфлик
Народився	3 червня 1942(1942-06-03) с. Іванівка, Світловодський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Помер	7 вересня 2011(2011-09-07) (69 років) Жовті Води, Дніпропетровська область, Україна
Поховання	Жовті Води
Громадянство	СРСР,  Україна
Національність	українець
Alma mater	Харківський державний університет (1966)
Мова творів	українська
Напрямок	поет, журналіст, фольклорист, громадський діяч
Жанр	поезія, публіцистика
Нагороди	Орден «За мужність» III ступеня (2009)

Життєпис

Народився 3 червня 1942 року в селі Іванівка Світловодського району Кіровоградської області (тодішня назва — Янів^[1]) в селянській родині^[2]. Його батько, Василь Іванович, родом з Чернігівщини, загинув під час Другої світової війни^[3]. Хлопця виховувала мати — Хотина Федорівна Панченко, яка прищепила йому любов до поезії, пісні та малювання. Віршувати почав у п'ятирічному віці^[4][5].

Після закінчення школи працював у місцевому колгоспі їздовим, обліковцем тракторної бригади, чабанував^[4][6]. У 1966 році закінчив філологічний факультет Харківського державного університету^[2].

Після університету вчителював, працював директором сільської школи. У 1970 році переїхав до міста Жовті Води Дніпропетровської області, де понад 25 років присвятив журналістиці. Працював кореспондентом газети «Трудова Слава» та відповідальним секретарем газети «Жовтоводські вісті»^[2][7]. Очолював міську літературну студію «Пошук»^[8].

У серпні 1989 року організував і очолив у Жовтих Водах осередок Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка, а згодом — осередок Народного Руху України^[4][1]. У 2009 році за свою громадську діяльність був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня^[1].

Помер 7 вересня 2011 року в Жовтих Водах^[2][6].

Творчість

Анатолій Ворфлик почав друкуватися з 1960 року. Його перший вірш «Доброго ранку» був опублікований у районній газеті «Наддніпрянська правда»^[6]. За життя опублікував понад 700 поезій у різних виданнях України, зокрема в журналах «Вітчизна», «Січеслав», газетах «Літературна Україна», «Сільські вісті», «Зоря» та інших^[2][1].

Його поезія охоплює філософську та інтимну лірику. У творах відображені роздуми про життя, любов до рідного краю, природи, матері, а також гіркі спогади про війну та втрату батька. Мова його поезії проста, образна, близька до народної^[2]. Він ріс на творчості поетів-шістдесятників, зокрема Івана Драча, Василя Симоненка, Миколи Вінграновського, любив поезію Василя Стуса та Богдана-Ігоря Антонича^[5].

Автор поетичних збірок:

• «Поріг» (1999)^[1]
• «Осінь в Іванівці» (2000)
• «Роздуми при золотому броді» (2000)^[2]
• «Чорнокрилий час» (2008)
• «Кущики деревію» (2008)

У 2016 році вийшов п'ятитомник його поезій «Літорості»^[1].

Фольклористика

Анатолій Ворфлик багато років займався збором фольклорних матеріалів та укладанням словника живої української мови. Він записував жарти, усмішки, образні вислови, діалектизми та фразеологізми, які чув від людей. Цій роботі сприяли студентські діалектологічні експедиції та спілкування з діячами культури, зокрема з поетом Яром Славутичем^[4][2].