Золотоворітська вулиця

Золотоворі́тська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Рейтарської вулиці до вулиці Ярославів Вал.

Золотоворітська вулиця Київ
Золотоворітська вулиця Золотоворітська вулиця
Місцевість	Старий Київ
Район	Шевченківський
Назва на честь	Золоті ворота
Загальні відомості
Протяжність	240 м
Координати початку	50°27′4.7″ пн. ш. 30°30′51.8″ сх. д.
Координати кінця	50°26′56.9″ пн. ш. 30°30′48.5″ сх. д.
поштові індекси	01030, 01601
Транспорт
Найближчі станції метро	«Золоті ворота»
Рух	односторонній
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	10593
У проєкті OpenStreetMap	r414587
Мапа
Золотоворітська вулиця у Вікісховищі

Історія

Золоті ворота, ріг Ярославового Валу та вулиці Золотоворітської (літографія Василя Тімма, 1858)

Одна з давніх київських вулиць, відома з ХІ століття, від часу побудови Золотих воріт — головної в'їзної брами стародавнього Києва — як дорога від них до Софійського монастиря. У кінці XVIII століття до 30-х років XIX століття разом з частиною сучасної Володимирської вулиці (від Софійської площі до Рейтарської вулиці) та Рейтарської вулиці входила до складу Золотої вулиці.

Будинки

На вулиці частково збереглася забудова кінця XIX — початку XX ст. За статистичними даними за 1884 р., вулиця була забудована двоповерхівками, де перший поверх був кам'яний, другий — дерев'яний. Лише будинок № 2-а, який належав Якову Тарновському^[1], був повністю кам'яним^[2].

• № 2 — Житловий будинок. Побудований за проектом архітекторів Йосипа Каракіса та Анатолія Добровольського. Будівля збереглася зі значними спотвореннями, такими як: добудований п'ятий поверх, засклені ніші, зміна колірної гами і т. д.
• № 3 — Житловий будинок. 1919 року в ньому діяла Театральна академія.
• № 6 — Фасадний особняк, який у 1894 р. перебудували на замовлення викладача Києво-Софійського чоловічого духовного училища Євгенія Іваницького за проектом А. Краусса. На фасаді будинку вміщені ініціали власника «ЕИ» та дата «1894». Триповерховий флігель власник обладнав під умебльовані кімнати, їх налічувалось 49^[2].
• № 11 — Колишній прибутковий будинок. Належав Вацлаву Вондраку. Перших два поверхи займала друкарня «Печатня С. П. Яковлева». У цьому ж буднику працювало медичне відділення Вищих жіночих курсів, очолюване професором Сергієм Томашевським^[2].

• 
  Будинок № 3
• 
  Будинок №4
• 
  Будинок № 6
• 
  Будинок №8/4
• 
  Будинок № 11

Особистості

У будинку на Золотоворітській, 2-а, останні роки життя провела рідна сестра Якова Тарновського — Надія Тарновська^[3], відома як кума Тараса Шевченка. Будинок № 11 у 1910-х роках належав київському адвокату, чеському громадському діячеві Вацлаву Вондраку^[2].