Вулиця Ярославів Вал
вулиця в Шевченківському районі Києва З Вікіпедії, вільної енциклопедії
вулиця в Шевченківському районі Києва З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ву́лиця Яросла́вів Вал — вулиця у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Простягається від Володимирської вулиці до Бульварно-Кудрявської вулиці і Львівської площі.
Вулиця Ярославів Вал Київ | |
---|---|
Початок вулиці | |
Місцевість | Старий Київ |
Район | Шевченківський |
Назва на честь | князя Ярослава Мудрого |
Колишні назви | |
Підвальна, Велика Підвальна, Раковського, Ворошилова, Полупанова | |
Загальні відомості | |
Протяжність | 885 м |
Координати початку | 50°27′15.7″ пн. ш. 30°30′21.1″ сх. д. |
Координати кінця | 50°26′56.2″ пн. ш. 30°30′51.7″ сх. д. |
поштові індекси | 01034 |
Транспорт | |
Найближчі станції метро | «Золоті ворота» |
Рух | односторонній |
Покриття | асфальт |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Державні установи | посольства Польщі, Італії, Чехії, Словаччини, Український центр культурних досліджень |
Навчальні заклади | ЗОШ № 49, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
Зовнішні посилання | |
Код у реєстрі | 11958 |
У проєкті OpenStreetMap | r414588 |
Мапа | |
![]() | |
Вулиця Ярославів Вал у Вікісховищі |
Прилучаються Золоті ворота, вулиці Золотоворітська, Лисенка, Івана Франка, Стрілецька й Олеся Гончара.
Вулиця виникла як дорога попід міським валом, що був насипаний за часів великого київського князя Ярослава Мудрого (XII століття), звідки й походить її теперішня назва. Оборонна система проіснувала до 30-х — 50-х років ХІХ ст[1].
Вперше згадується як запланована вулиця у 1832 році. У 1833 році укріплення часів Ярослава Мудрого почали знищувати[1]. Однак прокладено вулицю було на місці знесеного валу лише у 1850-х роках. Вперше помічається на плані міста у 1855 році. Протягом XIX — на початку XX століття існувала під паралельними назвами: Підвальна, Велика Підвальна і Ярославів Вал[1].
Офіційну назву вулиця отримала у 1869 році, на честь великого князя київського Ярослава Мудрого[2], однак фактично продовжували використовувати й попередню назву. З 1923 року — вулиця Раковського, на честь Х. Г. Раковського, з 1928 року — вулиця Ворошилова[3], на честь К. Є. Ворошилова (назву підтверджено 1944 року[4]). Під час німецької окупації міста у 1942—1943 роках — Велика Підвальна[5].
З 1957 року — вулиця Полупанова[6], на честь А. В. Полупанова. У 1962 році[7] відновлено історичну назву Велика Підвальна. Сучасна назва — з 1976 року[8].
На початок ХХ ст. на вулиці майже не залишилося будинків, споруджених у 30-х — 50-х роках ХІХ ст. Нині найстаріші збережені будівлі Ярославового Валу — будинок № 5 та будинок № 27 («будинок з хлібною крамницею»; пам'ятка архітектури місцевого значення, перебуває в занедбаному стані).[1][9]
Будинки № 6, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14 б, 14в, 16, 17, 18, 20, 28, 29, 30, 32, 33, 35, 36, 37/1, 38 споруджені у 2-й половині XIX — 1-й третині XX століття. На початку ХХ століття забудова вулиці відзначалася різноманітністю. Зводяться багатоповерхові прибуткові будинки. На непарній частині вулиці частково збереглася забудова другої половини ХІХ ст. Парний бік забудовували вже на поч. XX ст[1].
Непарні номери:
Парні номери
У будинку № 5 мешкали лікарі професор Василь Образцов і академік Микола Стражеско, у будинку № 13-Б у 1903–1928 роках проживав терапевт Феофіл Яновський. У будинку № 9 у 1906 році жив письменник Костянтин Паустовський, у будинку № 32 — Леся Українка (літо 1907 року), у будинку № 23 — архітектор Володимир Ніколаєв.
У будинку № 12 (не зберігся) мешкали художники Андрій Таран, Софія Налепинська, Михайло Бойчук, Віктор Пальмов, Федір Кричевський.
У будинку № 15 (не зберігся) проживали професор-психіатр Іван Сікорський та його син, авіаконструктор Ігор Сікорський, а також актриса Марія Старицька, співак Олександр Мишуга, художник Микола Бурачек.
У будинку № 21/20а мешкав Красовський Микола Олександрович.
№ будинку | кому | інформація | зображення |
---|---|---|---|
6 | Олексієві Киричинському | Встановлена на будинку де з 1944 по 1970 рік він працював. | |
7 | Хосе Марті | ![]() | |
13 | Володимирові Міяковському | Встановлена на будинку де з 1933 по 1943 рік він проживав; | |
13 б | Феофілові Яновському | Встановлена на будинку де з 1903 по 1928 рік він жив і працював; бронза, скульптор Олександр Скобликов, архітектор Анатолій Ігнащенко | ![]() |
15 а | Вікторові Глушкову | Встановлена на будинку де він жив останні роки свого життя (1972—1982); бронза, граніт; барельєф, скульптор В'ячеслав Клоков, архітектор Флоріан Юр'єв | |
21/20а | Красовському Миколі | Встановлена на будинку де він жив. | ![]() |
28 | Старицькому Михайлу Петровичу | Встановлена на будинку, де проживала його родина | ![]() |
32 | Лесі Українці | Встановлена на будинку де влітку 1907 року вона жила та працювала. | ![]() |
40 | Іванові Корнієнку | Встановлена на будинку де він у 1968–1975 роках працював ректором Державного інституту імені І. К. Карпенка-Карого | ![]() |
40 | Випускникам київських артилерійських, військово-морської і авіаційної спеціальних шкіл системи народної освіти — учасникам німецько-радянської війни. | Встановлена на будівлі де знаходилась 13-та артспецшкола; скульптор Микола Марченко | ![]() |
№ будинку | подія | зображення |
---|---|---|
15 | На цьому місці в роки німецько-радянської війни знаходився штаб і командний пункт київського корпусу ППО. | ![]() |
18 | У будинку з січня 1944 року по січень 1945 року діяв Український штаб партизанського руху — військово-саперний орган по керівництву партизанською боротьбою в тилу німецьких окупантів.[11] | ![]() |
36 | У будинку 27 листопада 1918 року відбулися установчі збори Української академії наук | ![]() |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.