Вулиця Коциловського (Львів)

Ву́лиця Коциловського — вулиця у Личаківському районі міста Львова, у місцевості Погулянка. Початок вулиця бере від будинків №№ 124 та 126 по вулиці Левицького та прямує до вулиці Переяславської.

Вулиця Йосафата Коциловського Львів
Місцевість	Погулянка
Район	Личаківський
Назва на честь	Йосафата Коциловського
Колишні назви
Лясковскєґо, Торосевича, Стефаникґассе, Торосевича, Матюшенка
польського періоду (польською)	Laskowskiego, Torosiewicza
радянського періоду (українською)	Торосевича, Матюшенка
радянського періоду (російською)	Торосевича, Матюшенко
Загальні відомості
Протяжність	400 м
Координати початку	49°49′48.2″ пн. ш. 24°02′59.48″ сх. д.
Координати кінця	49°49′44.02″ пн. ш. 24°02′45.52″ сх. д.
поштові індекси	79017[1]
Транспорт
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 3, 7а, 10, 12—16, 12а, 14а, 15а, 18, 20, 28, 30[2]
Медичні заклади	КЗ ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер»
Поштові відділення	ВПЗ № 17 (вул. Івасюка, 19)[1]
Забудова	польський конструктивізм, барачна 1950-х років, радянський конструктивізм[3]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r7514288
Мапа
Вулиця Коциловського у Вікісховищі

Прилучається вулиця Олександра Олеся.

Історія

Назва вулиці змінювалася неодноразово, переважно у зв'язку зі змінами політичних режимів:

• До 1871 року — Лясковського (пол. Laskowskiego), на честь польського політика, посла до Галицького сейму 1-ї каденції (1861–1867), члена Галицького станового сейму Феліціяна Лясковськоґо.
• Від 1871 року — Торосевича (пол. Torosiewicza), на честь польського лікаря вірменського походження, доктора медицини, громадського діяча, філантропа Юзефа Торосевича.
• Від 1943 року — Стефаникґассе (нім. Stefanikgasse), на честь українського письменника, поета, громадського діяча, політика, посла Австрійського парламенту від Галичини Василя Стефаника.
• липень 1944 року — Торосевича, повернута стара довоєнна назва вулиці.
• Від 1945 року — Матюшенка, на честь російського громадського і політичного діяча, унтер-офіцера Чорноморського флоту, керівника повстання на панцернику «Князь Потьомкін-Таврійський» Панаса Матюшенка.
• Від 1992 року — Коциловського, на честь українського священика, доктора філософії та доктора теології, професора; єпископа Перемишльської єпархії УГКЦ, блаженного Католицької Церкви єпископа Йосафата Коциловського^[4].

Забудова

Вулиця Йосафата Коциловського забудована переважно двоповерховими садибами 1930-х років у стилі польського конструктивізму, будинками барачного радянського стилю 1950-х років, а також будинками радянського конструктивізму 1960-х років, а також вкраплення з будинків, збудованих у 1970—1990-х років^[3].

№ 15 — п'ятиповерхова кам'яниця, збудована у 1911 році за проєктом архітекторів Генрика Заремби та Юліана Пінкерфельда. Скульптор Тадеуш Блотницький оздобив її п'ятьма алегоричними барельєфами, що являють собою етапи розвитку еволюції людства: «Транспорт» (залізничник, водій, пілот), «Праця і мистецтво», «Давні цивілізації» (Єгипет, Греція, Римська імперія), «Прометей», «Музи». Первинний задум передбачав складний програмний цикл рельєфів роботи скульптора Зигмунта Курчинського, але, на жаль, нереалізований. Проєкт експонувався на львівській архітектурній виставці у 1910 році^[5].

№ 15а — на місці цього будинку за Польщі розташовувалася цегельня «Бєлєвско». Нині за цією адресою розташований стаціонар № 1 львівського міського психоневрологічного диспансеру^[6].

№ 25 — двоповерхова кам'яниця, в якій у міжвоєнний період містилася пекарня Юзефа Шірмера^[7].

№ 30 — комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер»^[8].

№ 38 — у цьому будинку за Польщі містилася пекарня Вільгельма Шірмера. Нині цього будинку не існує^[7].