Вулиця Нечуя-Левицького (Львів)

Вулиця Нечуя́-Леви́цького — вулиця у Франківському районі міста Львова^[6][7], в місцевості Кастелівка. Прямує від перехрестя вулиць Коперника, Вітовського, Героїв Майдану і Сахарова до вулиці Генерала Чупринки, утворюючи перехрестя з вулицею Котляревського^[8].

Вулиця Нечуя-Левицького Львів
Місцевість	Кастелівка
Район	Франківський
Назва на честь	Нечуя-Левицького
Колишні назви
Ленартовича, Драгоманова, Ленартовича
польського періоду (польською)	Lenartowicza
радянського періоду (українською)	Ленартовича
Загальні відомості
Протяжність	285 м
Координати початку	49°49′56.57″ пн. ш. 24°1′4.79″ сх. д.
Координати кінця	49°50′1.44″ пн. ш. 24°0′53.50″ сх. д.
поштові індекси	79013[1]
Транспорт
Рух	односторонній[2], двосторонній
Покриття	бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 2-21, 11а, 23[3]
Архітектурні пам'ятки	№ 3, 5, 8-11, 11а, 12-17, 19-21, 23[4]
Поштові відділення	ВПЗ № 13 (вул. Бандери, 24)[1]
Забудова	класицизм, віденська сецесія, вілли[5]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Вулиця Нечуя-Левицького у Вікісховищі

Назва

Вулиця прокладена наприкінці XIX століття та у 1895 році отрималамала назву Ленартовича, на честь польського поета епохи романтизму, етнографа Теофіла Ленартовича. У жовтні 1945 року була перейменована на Драгоманова, на честь українського публіциста, історика Михайла Драгоманова, але у грудні того ж року повернена передвоєнна назва — Ленартовича. Сучасна назва від 1946 року — вулиця Нечуя-Левицького, на честь українського письменника, етнографа та фольклориста Івана Нечуя-Левицького^[9][10].

Забудова

В архітектурному ансамблі вулиці Нечуя-Левицького переважає класицизм, віденська сецесія та садибна (віллова) забудова^[5]. Декілька будинків на вулиці внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.

З непарного боку вулиці

№ 3 — триповерховий житловий будинок, споруджений у 1898 році за проєктом архітектора Ігнатія Віняжа у стилі необароко для Абрагама-Юзефа Шварцвальда. Скульптурне оздоблення будинку авторства Едмунда Плішевського, зокрема, два погруддя Теофіла Ленартовича. У 1916 році власником будинку був Гіларій Ліпецький, у 1920 році — доктор Ізяслав Фелль^[11]. До вересня 1939 року будинок перебував у власності Сари Таубес^[12][13]. В будинку протягом 1909—1922 років мешкав історик польської літератури, доктор філософії Львівського університету Казимир Колбушевський-Кобзай, який у той час викладав у 4-ій державній гімназії імені Яна Длуґоша (нині тут міститься інститут телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки Національного університету «Львівська політехніка»)^[14][15].

№ 11 — триповерховий житловий будинок споруджений у 1911 році за проєктом Йосипа Делькевича^[16]. У 1930-х роках будинок належав Ісаку Бергману^[12][13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 607-м^[4].

№ 11а — житловий будинок виконаний у стилі сецесія за проєктами Каспера Юліана Драневича та Соломона Рімера (1906, 1907). Фасад завершується високим аттиком. Оздобленням фасаду є пишний, ліпний, рослинний, сецесійний декор, доповнений круглими, кольоровими керамічними плитками та кованими ґратами балконів^[17][18]. У 1930-х роках будинок належав Ефроїму та Салі Еттінгерам^[12][13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 608-м^[4].

№ 13 — житловий будинок виконаний у стилі сецесія за проєктами Каспера Юліана Драневича та Соломона Рімера (1906, 1907). Кам'яниця пишно декорована сецесійною ліпниною, що доповнена кованими балюстрадами балконів. Фасад у центральній частині завершується криволінійним, високим аттиком^[17][18]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1315-м^[4].

№ 15 — житловий будинок збудований у 1907 році за проєктом Альфреда Захаревича для інженера Яна Лопушинського. Ліпний декор фасаду виконаний з модернізованими ампірними мотивами^[19][20]. У 1930-х роках будинок належав Яну та Марії Лопушанським^[12][13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1316-м^[4].

№ 17, 19 — житлові будинки зведені у 1907 році Якубом Рисяком для себе та своєї дружини Гелени. Фасад оздоблено ліпним декором з використанням квіткових та рослинних мотивів у тому числі стилізованого буряка. Такі ж мотиви прослідковуються у вітражних вікнах та розписах у під'їзді^[19]. У 1930-х роках будинки належали Йоанні Платовській та Єнті Рова^[12][13]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1641-м та № 1318-м^[4].

№ 23 — триповерховий житловий будинок споруджений у 1897—1898 роках за спільним проєктом Юліана Захаревича та Івана Левинського в стилі історизму кінця XIX століття, наближеному до необароко. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована^[21]. У 1930-х роках будинок належав Л. Авігдор (Авідор)^[12][13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 612-м^[4].

• 
  Житловий будинок
  (вул. Нечуя-Левицького, 3)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Нечуя-Левицького, 11)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Нечуя-Левицького, 11а)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Нечуя-Левицького, 13)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Нечуя-Левицького, 15)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Нечуя-Левицького, 17)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Нечуя-Левицького, 19)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Нечуя-Левицького, 23)

З парного боку вулиці

№ 18 — двоповерховий житловий будинок, збудований фірмою Івана Левинського у 1889—1890 роках^[22]. У 1930-х роках будинок належав Ользі Каучинській^[12][13].

№ 20 — вілла «Марія» збудована у 1889—1891 роках фірмою Івана Левинського, ймовірно за проєктом Юліана Захаревича для родини Мадейських^[23]. Архітектором використано інтерпретацію форм народної карпатської архітектури^[24][22]. У 1930-х роках будинок належав Стефану Заммерштейну^[12][13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 611-м^[4].

• 
  Житловий будинок
  (вул. Нечуя-Левицького, 12)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Нечуя-Левицького, 14)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Нечуя-Левицького, 16)
• 
  Вілла «Марія»
  (вул. Нечуя-Левицького, 20)

Транспорт

Від 3 липня 2019 року змінилася організація дорожнього руху на вулицях Богуна та Нечуя-Левицького. Рух на вул. Нечуя-Левицького став одностороннім на ділянці від вул. Чупринки до вул. Котляревського^[2]. Рух на ділянці вулиці Нечуя-Левицького до перехрестя з вулицями Коперника, Вітовського, Героїв Майдану і Сахарова залишився двостороннім.