Вулиця Троїцька (Запоріжжя)

Вулиця Троїцька — вулиця в історичній частині Олександрівського району міста Запоріжжя. Починається від вулиці Академіка Амосова та закінчується вулицею Залізничною. Протяжність — 0,9 км.

Вулиця Троїцька Запоріжжя
Місцевість	Старе місто
Район	Олександрівський район
Назва на честь	Дня Святої Трійці
Колишні назви
Троцького (1922—1928) Чекіста (1927—1941) Чекістів (до 19 лютого 2016)
Загальні відомості
Дата початку забудови	наприкінці XVIII століття
Протяжність	0,9 км
Координати початку	47°48′36″ пн. ш. 35°10′40″ сх. д.
Координати	47°48′46″ пн. ш. 35°10′57″ сх. д.
Координати кінця	47°48′55″ пн. ш. 35°11′13″ сх. д.
поштові індекси	69063
Номери телефонів	061
Транспорт
Автобуси	9, 22, 37, 94
Трамваї	3, 10, 12, 14, 15, 16
Зупинки громадського транспорту	вул. Троїцька
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші вулиці: Вулиця Троїцька.

До вулиці прилучаються: вулиця Академіка Амосова, Тихий провулок, вулиця Залізнична. Вулицю перетинають: вулиця Святого Миколая, вулиця Поштова, Соборний проспект, вулиця Олександрівська, вулиця Гоголя, вулиця Університетська.

Історія

Початок забудови вулиці відбувся наприкінці XVIII століття. Перша за часом назва — Троїцька була надана на початку 1890-х років. Зокрема, вже позначена з назвою на одному з планів частини міста 1893 року^[1].

Будинок № 27 було збудовано у 1898 році, згідно з документами, це «великих розмірів і красива будівля… розрахована на 1 000 осіб, що моляться» було відкрито в 17-му кварталі Олександрівська 1900 року. Спочатку це було місце молитви, а 1908 року йому присвоїли статус синагоги, а точніше, Центральної хоральної синагоги. 11 травня 1909 року в Олександрівську відкрита вже друга синагога. В цей день Катеринославське губернське правління дозволяє другому єврейському молитовному будинку підвищитися у статусі й перейменуватися. З тих часів це — Центральна хоральна синагога Олександрівська (за місцем розташування: практично у самому центрі міста). «Хоральними» ж в Російській імперії називали особливі синагоги. На відміну від звичайних в них можна було почути так званий «канторський спів» (добре поставленим голосом і задає своїм співом тон колективній молитві, фактично ведучий богослужіння). Для посилення ефекту такі кантори співали у супроводі невеликих чоловічих хорів. Через ці хори й виник термін «хоральна»^[2].

У народі, колишній другий єврейський молитовний будинок називали синагогою Лещинського. З 1920-х років своєї первісної духовної функції будівля не виконує — тут знаходилися і фізкультурний зал, і клуб авіатехніків, і контори з офісами (нині на цьому місці знаходиться медичний центр «Малахіт»).

Будинок на розі з Олександрівською вулицею, побудований у 1909 році на місці одноповерхової садиби, був дохідним будинком Мойсея Біленького. До революції, будівлю орендувала банківська установа — Російський для зовнішньої торгівлі банк.

Головною прикрасою Троїцької вулиці, а то і всього старого Олександрівська була будівля Земської управи. Проєкт помпезної будівлі в стилі неоренесансу розробив архітектор Яків Делант, будували її з 1913 року до 1915 року. У різні часи тут розміщувалися: штаб 13-ї Армії Південного фронту, міська рада, штабскомісаріат і обком партії. Якраз на посаді першого секретаря (керівника) останнього, в будівлі в 1946—1947 роках працював майбутній глава СРСР Леонід Брежнєв. Після обкому в будівлі розташовувався Запорізький облвиконком. А з 1977 року тут розташовується Запорізький краєзнавчий музей.

На місці сучасного готеля «Театральний», у дореволюційному Олександрівську був будинок, що поповнював особистий бюджет нотаріуса Олексія Ланшіна. Це також був готель. Архітектором будівлі був Естрович Віктор Абрамович. Будівля серйозно постраждало при звільненні Запоріжжя у 1943 році. На місці нього звели новий готель «Театральний»^[3].

6 листопада 1922 року рішенням Запорізької міської ради вулиці було надано нову назву — Троцького, на честь комуністичного діяча, ідеолога троцькізму — однієї з течій марксизму — Льва Троцького. Сам Троцький бував у Олександрівську, зокрема, у 1920 році під час боротьби з військами Врангеля.

У грудні 1927 року вулицю було знову перейменовано. Це було зроблено на заході з назвою «Урочисте розширене засідання Пленуму Запорізької міської ради спільно з Президіями окрвиконкому, окрпрофради, членами окружкому КПБУ, за участю представників партійних професійних, радянських організацій і військових частин, присвячене 10-річчю органів ЧК-ГПУ». Вулиця отримала назву — Чекіста^[4]. Згодом отримала назву вулиця Чекістів.

19 лютого 2016 року рішенням Запорізької міської ради вулицю Чекістів було перейменовано на вулицю Троїцьку^[5].

Об'єкти

• буд. № 10 — колишній житловий будинок міської управи (наприкінці XIX століття)
• буд. № 13 — Запорізьке обласне спеціалізоване ремонтно-будівельне орендне підприємство протипожежних робіт (колишній житловий будинок купця Потьомкіна, на початку XX століття)
• буд. № 25 — Прибутковий будинок Якова Лещинського (1901)
• буд. № 23 — Готель «Театральний» (1956)
• буд. № 24 — Відділення банку «Credit Agricole Bank»
• буд. № 27 — колишня будівля Хоральної синагоги (1898)
• буд. № 28 — Запорізьке відділення Дніпровського науково-дослідного інституту судових експертиз
• буд. № 29 — Запорізький краєзнавчий музей (1915)
• буд. № 30 — колишня будівля міської управи
• буд. № 31 — колишня будівля особняка Кононова, нині — магазин «Будкомплект» (1910)

Галерея

• 
  Житловий будинок № 4 (на межі XIX—XX століття)
• 
  Житловий будинок № 18 (на межі XIX—XX століття)
• 
  Готель «Театральний» (1956, архітектор Л. Я. Штейнфаєр)
• 
  Житловий будинок № 24 (початок XX століття)
• 
  Житловий будинок № 26 (початок XX століття)
• 
  Хоральна синагога (1898)
• 
  Особняк Кононова (1910)
• 
  Земська управа (1913—1915)
• 
  Міська управа (наприкінці XIX століття)