Колотов Віктор Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колотов.

Ві́ктор Миха́йлович Ко́лотов (3 липня 1949, смт Юдіно (тепер Казань), Татарстан — 3 січня 2000, Київ) — російський та український радянський футболіст, згодом футбольний тренер. Як футболіст ставав шестиразовим чемпіоном СРСР, дворазовим володарем Кубка СРСР, володарем Кубка Кубків УЄФА та Суперкубка УЄФА. Срібний призер чемпіонату Європи 1972, бронзовий призер Олімпійських ігор 1972 та Олімпійських ігор 1976.

Віктор Колотов
Віктор Колотов
Віктор Колотов у складі «Динамо» в 1975
Особисті дані
Повне ім'я	Віктор Михайлович Колотов
Народження	3 липня 1949(1949-07-03)[1]
	Юдіно[d], Татарська АРСР, РРФСР, СРСР
Смерть	3 січня 2000(2000-01-03) (50 років)
	Київ, Україна
Поховання	Лісове кладовище
Зріст	180 см
Вага	74 кг
Громадянство	Україна  СРСР
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1967 1968 1968—1970 1971—1981	«Чайка» (Зеленодольськ) «Трудові резерви» (Казань) «Рубін» «Динамо» Київ	218 (62)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1970—1978 1972—1976	СРСР СРСР (олімпійська)	44 (17) 11 (5)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1984—1992 1993 1995—1996 1996—1997 1998—1999	/ «Динамо» Київ «Борисфен» Мол. збірна України «Прикарпаття» Мол. збірна України	асистент
Звання, нагороди
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Дані оновлено 4 лютого 2010.

Життєпис

Народився 3 липня 1949 року в смт Юдіно (тепер Казань), Татарстан.

Почав шлях у футболі з юдінської дитячої команди «Локомотив».

Віктор Колотов очолює список гравців, які виводили «динамівців» на поле з капітанською пов'язкою, зупинившись на цифрі у 198 офіційних матчів^[2].

Після завершення кар'єри гравця був асистентом головного тренера в «Динамо», тренував молодіжну збірну України.

Помер 3 січня 2000 року в Києві від серцевого нападу. Похований на Лісовому кладовищі столиці (ділянка № 76а).

Могила Віктора Колотова, Лісове кладовище

Досягнення

«Динамо» Київ

• Чемпіон СРСР (6): 1971, 1974, 1975, 1977, 1980, 1981^[3]
• Володар Кубка СРСР (2): 1974, 1978
• Володар Кубка володарів Кубків УЄФА: 1974/75
• Володар Суперкубка УЄФА: 1975

Збірна СРСР

• Віце-чемпіон Європи: 1972
• Бронзовий олімпійський призер: 1972, 1976
• бронза Спартакіади 1979

Особисті

У списках 33 найкращих футболістів сезону в СРСР (7):

• № 1: 1971, 1972, 1974, 1975, 1976

  № 2: 1977

  № 3: 1973

• Найкращий радянський бомбардир в чемпіонатах Європи (в тому числі відбіркові ігри) — 7 голів
• Член клубу Олега Блохіна — 106 голів
• Член клубу Григорія Федотова — 103 голи
• За опитуванням газети «Український футбол» у 2001 році ввійшов у символічну збірну України XX сторіччя^[4].

Державні нагороди

• Орден «За заслуги» III ст. (13 травня 2016, посмертно) — за вагомі особисті заслуги у розвитку і популяризації вітчизняного футболу, піднесення міжнародного спортивного престижу України та з нагоди 30-річчя перемоги у фінальному матчі Кубка володарів кубків УЄФА, здобутої під керівництвом головного тренера футбольного клубу «„Динамо“ Київ», Героя України Лобановського Валерія Васильовича^[5]

Статистика виступів за «Динамо»

Клуб	Сезон	Чемпіонат		Кубок		Єврокубки		Суперкубок		Всього
		Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
Динамо	1971	25	10	-	-	-	-	-	-	25	10
	1972	26	11	4	0	6	0	-	-	36	11
	1973	23	6	6	6	5	2	-	-	34	14
	1974	28	7	4	0	9	2	-	-	41	9
	1975	25	12	1	1	4	2	-	-	30	15
	1976 (в)	3	0	-	-	-	-	-	-	3	0
	1976 (о)	7	3	-	-	2	2	-	-	9	5
	1977	15	5	-	-	2	0	1	0	18	5
	1978	23	2	7	1	4	0	-	-	34	3
	1979	28	5	6	3	6	0	-	-	40	8
	1980	11	1	1	0	1	0	-	-	13	1
	1981	4	0	5	0	-	-	-	-	9	0
Всього		218	62	34	11	39	8	1	0	292	81

• Статистика в Кубках СРСР та єврокубках подана за схемою «осінь-весна» та зарахована в рік початку турніру