Вільгельм Шимпер

Вільгельм Філіпп Шимпер (фр. Wilhelm Philipp Schimper) — французький ботанік німецького походження. Походить з відомої родини ботаніків. Двоюрідний брат Георга Шимпера (1804–1878) та Карла Шимпера (1803–1867). Батько Андреаса Шимпена (1856–1901).

Вільгельм Філіпп Шимпер
фр. Guillaume Philippe Schimper
Народився	12 січня 1808(1808-01-12)[2][3][4]  Доссенайм-сюр-Зенсель
Помер	20 березня 1880(1880-03-20)[3][4][5] (72 роки)  Страсбург[6]
Країна	Німецька імперія[7]  Франція
Діяльність	ботанік, палеонтолог, бібліотекар, бріолог, викладач університету, біолог, зоолог, ботанічний колектор
Alma mater	Страсбурзький університет
Галузь	ботаніка, географія і палеонтологія
Заклад	Страсбурзький університет Вища нормальна школа
Посада	директор музеюd[8]
Членство	Леопольдина Баварська академія наук Académie lorraine des sciencesd Геттінгенська академія наук
Відомий завдяки:	дослідження палеоботаніки та бріології
Діти	Андреас Франц Вільгельм Шимпер
Вільгельм Шимпер у Вікісховищі

Біографія

Отримав освіту в Страсбурзькому університеті. Працював в Музеї природничої історії у Страсбурзі. У 1839 році став директором музею. З 1862 по 1879 — професор геології у Страсбурзькому університеті.

Разом з Філіппом Брухом (1781–1847) описав усі відомі види мохів у Європі у праці Bryologia Europaea (1836–1855).

У 1874 році запропонував новий поділ геологічного часу і виділив епоху Палеоцен на базі свої досліджень у Паризькому басейні.

Праці

Сторінка з Traité de Paleontologie végétale

• Bryologia europaea (Stuttgart, 1836–55, 6 томів).
• Monograph des plantes du fossiles grès bigarré de la chaine des Vosges, 1841 – монографія присвячена викопним рослинам з гір Воґези.
• Recherches sur les mousses anatomiques et morphologiques, 1850 – Дослідження морфології мохів.
• Mémoire pour servir à l'histoire naturelle des Sphagnum, 1854 – Трактат про натуральну історію сфагнума.
• Synopsis muscorum europaeorum (1860, 1876).
• Le terrain de transition des Vosges, 1862 – Дослідження ландшафту Воґезів.
• Traité de Paleontologie végétale (1869 to 1874 in two volumes) – Трактат про палеоботаніку.^[9][10]