Вірсаладзе Симон Багратович

Вірсаладзе Симон Багратович (груз. სიმონ ვირსალაძე; 31 грудня 1908 (13 січня 1909)(19090113), Тіфліс — 7 лютого 1989, Тбілісі) — театральний художник часів СРСР. Отримав дві Сталінські премії у 1949 та 1951 роках, а після її перейменування втретє у 1977 році вже як Державну премію. Народний художник СРСР від 1976 року. Сценограф зі світовим ім'ям.

Симон Вірсаладзе
|Премії=
При народженні	Симон Багратович Вірсаладзе
Народження	31 грудня 1908 (13 січня 1909)(1909-01-13) Тіфліс
Смерть	7 лютого 1989(1989-02-07) (80 років)
	Тбілісі
Поховання	Дідубійський пантеон
Національність	грузин
Країна	СРСР
Жанр	Театральні декорації, станкові композиції
Навчання	Академія мистецтв міста Тбілісі, ВХУТЕІН, Ленінградська академія мистецтв
Діяльність	художник, сценограф, художник з костюмів, візуальний митець
Напрямок	соціалістичний реалізм
Роки творчості	1931-1988
Член	СХ СРСР
Брати, сестри	Tinatin Virsaladzed і Elene Virsaladzed
Нагороди
Вірсаладзе Симон Багратович у Вікісховищі

Біографія коротко

Художнє навчання отримав в Академії мистецтв міста Тбілісі. Навчання продовжив в Росії у ВХУТЕІНі (у Рабіновича І.М та Шифріна Н. А.). Перейшов у Ленінградську академію мистецтв, де працював в майстерні Бобишева М. П.

Як сценограф почав працювати в Театрі опери та балету міста Тбілісі, де у 1932-1936 роках був головним художником. З 1937 року працював в Ленінградському державному академічному театрі опери й балету імені С. М. Кірова (нині — Маріїнський театр у Санкт-Петербурзі).

Співпраця з відомим балетмейстером Юрієм Григоровичем зробила ім'я театрального художника відомим широкому загалу.

Помер в Тбілісі у 1989 році.

Балет «Спартак»

Це одна з театральних легенд, свято мистецтва і слава балету.

Композитор Арам Хачатурян завершив працю над партітурою «Спартака» у 1954 р. Балет одразу узяли до постановки і прем'єра відбулася у грудні 1956 року. Поява одного визначного твору потягла за собою низку надзвичайно цікавих робіт і у балетмейстера, і у сценографа, і у балетних танцівників. Особистою рисою балету «Спартак» став перехід від суто жіночого до чоловічого балету. Частково це обумовлено і сюжетом, де мали місце батальні сцени в Стародавньому Римі, де історично задіяні були чоловіки. Суворий і жорстокий світ войовничого і безжального імператорського Риму надзвичайно точно відтворив Симон Вірсаладзе в скупих, лаконічних, різких декораціях цього балету, де були використані монументальні архітектурні деталі чи суворі портрети римських аристократів роботи тогочасних скульпторів. Але відстворені були ці портрети засобами живопису у різкому бічному освітленні, що лише збільшувало враження напруги, жорстокості, трагізму.

Балет «Спартак» швидко сягнув за кордони СРСР. В СРСР була створена кінострічка за балетною виставою.

Перелік театральних робіт

• 1927 — «Продавці слави» Паньола та Нівуа в Тбіліському робітничому театрі.

В театрі опери та балету імені Паліашвілі (Тбілісі)

• 1931 — «Вільгельм Тель» Россіні
• 1934 — «Лебедине озеро» Чайковського
• 1936 — «Серце гір» Андрія Баланчівадже
• 1936 — «Даісі» Захарія Паліашвілі
• 1942 — «Шопеніана»
• 1943 — «Дон Кіхот»
• 1947 — «Жизель» Адана
• 1957 — «Отелло» Мачаваріані

В Ленінградскому театрі опери та балету ім. Кірова

• 1938 — «Серце гір» Баланчівадзе
• 1939 — «Лауренсія» Крейна
• 1941 — «Бахчісарайський фонтан» Асафьєва
• 1947 — «Князь-озеро» Дзержинського
• 1949 — «Раймонда» Глазунова
• 1951 — «Родина Тараса» Кабалевського
• 1953 — «Кармен» Бізе
• 1954 — «Лускунчик» Чайковського
• 1957 — «Кам'яна квітка» Прокофьєва
• 1961 — «Легенда про кохання»

В Великому театрі міста Москви (В Большом театре)

• 1959 — «Кам'яна квітка» Прокофьєва
• 1963 — «Спляча красуня»
• 1965 — «Легенда про кохання»
• 1966 — «Лускунчик» Чайковського
• 1973 — «Спляча красуня»
• 1975 — «Іван Грізний»
• 1976 — «Ангара» Ешпая
• 1979 — «Ромео та Джульєта»
• 1982 — «Золоте століття»
• 1984 — «Раймонда» Глазунова

Джерела

• Ванслов В. В. Симон Вирсаладзе. — М.: Советский художник, 1969. — 200 с. (рос.)

Посилання