Гаетано Гандольфі

Гаета́но Гандо́льфі (італ. Gaetano Gandolfi (1734—1802) — італійський художник і гравер доби пізнього бароко і рококо. Болонська школа.

Гаетано Гандольфі
італ. Gaetano Gandolfi
"Автопортрет ", 1780, Національна пінакотека Болоньї
При народженні	Gaetano Gandolfi
Народження	1634(1634) Болонья
Смерть	1802(1802)
	Болонья
Поховання	цвинтар Чертозаd і Grave of Gandolfid
Національність	італієць
Країна	Італія (Папська держава)
Жанр	портрет, алегорія, біблійна картина
Навчання	в академії мистецтв Болоньї
Вчитель	Феліче Тореллі
Діяльність	художник, скульптор
Напрямок	бароко і рококо
Роки творчості	1650—1800
Відомі учні	Pietro Bettelinid[1]
Твори	Allegory of Justiced
Брати, сестри	Ubaldo Gandolfid[2]
Роботи в колекції	Штедель, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Фінська національна галерея, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Музей мистецтва Метрополітен[3], Національний музей у Варшаві, Художній музей Волтерс, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Художня галерея Єльського університету, Музей образотворчих мистецтв, Клівлендський музей мистецтв, Детройтський інститут мистецтв, Музей фюрера, Музей мистецтв Толедо, Ашмолеан музей, Музей Боуз, Brighton Museum & Art Galleryd, Museo missionario d'arte cinese e museo dell'osservanzad, Національна пінакотека Болоньї, Piacenza Civic Museumd, Temple Newsamd і Museum of the Treasure of the Cathedral of Vercellid
Гаетано Гандольфі у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гандольфі.

Життєпис

Народився в місті Болонья. Походить з родини болонських художників Гандольфі, брат художника Убальдо Гандольфі^[4].

1731 року (у віці 17 років) влаштувався у Академію мистецтв Болоньї (тоді Академія Клементіна). Його вчителі — Ерколе Леллі та Феліче Тореллі (1667—1748)^[4].

Був серед найкращих малювальників навчального закладу і мав декілька нагород за успіхи.

Виконав малюнки-копії (у 1756—1760 рр.) з творів інших художників 17 століття, котрі придбали у приватні колекції. Активно засвоїв всі ознаки болонської школи у власному живопису (так званий болонський академізм) з його репрезентативністю, холоднуватими кольорами, штучними позами і надуманими ситуаціями.

1760 р. — мешкав в місті Венеція, де підпав під впливи місцевих художників. Найближчими до свідомості Гаетано Гандольфі були венеціанські майстри пізнього бароко і рококо (Джанбаттіста Піттоні, Себастьяно Річчі, Джованні Баттіста П'яцетта). Особливо сподобались твори Джованні Баттіста Тьєполо, котрого вивчав і послідовником котрого зажадав стати.

Створював картини історичного жанру, біблійні композиції, картини побутового жанру^[5]. Робив декоративні фрески (як і більшість італійських майстрів), скульптури і графічні твори, хоча згодом вони відійшли на задній план.

Був знайомим з французьким художником Фрагонаром і виявив зацікавлення в стилістиці рококо. Але робив це на італійський манер — з домішками бароко і реалізму, з домішками бравурності і легковажності в міфологічних і навіть біблійних сюжетах. Це наблизило художню манеру Гаетано Гандольфі до творів відомого італійського декоратора Коррадо Джачінто.

• 1769 року створив рукопис автобіографії з детальним описом творів за попередній період.
• 1788 року відбув на заробітки у Британію, але через рік повернувся.
• 1802 року помер в Болоньї.
• Був одружений. В родині було семеро синів (всі подались у художники), найбільш обдарованим серед них виявився Мауро Гандольфі (1764—1834).

Вибрані твори

«Видіння св. Йосипа», земного батька Христа, 1790, приватна збірка

• «Алегорія Юстиції», 1760-і рр., Лувр, Париж
• «Автопортрет», 1763, (без капелюха), приватна збірка
• «Весілля в Кані Галілейській», 1766, Художній музей Волтерс, США
• «Дівоча голівка», 1767,Національна пінакотека Болоньї
• «Бородань», ескіз (?), приватна збірка
• «Діана і вагітна німфа Каллісто»
• «Суд царя Соломона», бл. 1775, приватна збірка
• «Голова єпископа-католика», Музей мистецтва Метрополітен, США
• «Каїн убиває Авеля», Художній музей Гонолулу, США
• «Автопортрет», 1780 (біля мольберта), Національна пінакотека Болоньї
• «Видіння св. Йосипа», 1790, приватна збірка
• «Філософ Діоген і Александр Македонський», 1792, приватна збірка
• «Юнак пастух», Ермітаж, Санкт-Петербург^[6]

• «Александр Македонський дарує коханку Кампаспу художникові Апеллесу», 1793
• «Орфей втрачає Еврідику, порушивши обіцянку»
• «Сцена бенкету», приватна збірка
• «Голова мадонни зі сцени Благовіщення», 1770
• «Марія Магдалина в пустелі»

Галерея вибраних творів

• 
  «Дівоча голівка», 1777
• 
  «Суд царя Соломона», бл. 1775, приватна збірка
• 
  «Філософ Діоген і Александр Македонський», 1792, приватна збірка
• 
  «Бородань», ескіз (?), приватна збірка

Вибрані малюнки Гаетано Гандольфі

Малюнок до міфологічної композиції з Гераклом, Цербером та Меркурієм

• 
  «Два персонажі в турецькому вбранні», Національна бібліотека, Бразилія
• 
  «Тортури Прометея орлом Зевса», Національна бібліотека, Бразилія
• 
  «Меркурій, цариця Цирцея та Одіссей», бл. 1766, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес

Джерела

• Гос. Эрмитаж. Каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976.
• Biagi Maino, Donatella, Gaetano Gandolfi / Donatella Biagi Maino, Torino, U. Allemandi, 1995.
• Cazort, Mimi, Bella Pittura: The Art of the Gandolfi, Ottawa, National Gallery of Canada, 1993.,
• Cazort, Mimi, The Art of Embellishment: Drawings and Paintings by Gaetano and Mauro Gandolfi for a Festive Carriage, in Record of The Art Museum, Princeton University, Volume 52, Number 2, 1993.
• Rosasco, Betsy, Drawings by the Gandolfi Family and Their Followers in The Art Museum: A Checklist, in Record of The Art Museum, Princeton University, Volume 52, Number 2, 1993.
• Vicenza, Neri Pozza, I Gandolfi: Ubaldo, Gaetano, Mauro, disegni e dipinti, Neri Pozza Editore, 1987.